«Мріяв стати гонщиком, а тепер – жити»: мешканка Рівненщини благає допомогти врятувати її єдину дитину

Лют 16, 2017

Євген Лукошук.

Трагедія в сім’ю Тамари Лукошук із села Орв’яниця Дубровицького району (Рівненська область) прийшла трохи більше року тому, коли у її єдиного сина заболіла нога. Одразу запідозривши недобре, рівненські медики скерували жінку з дитиною на обстеження до столиці. Тамтешні лікарі підтвердили страшний діагноз рівненських колег – нейробластома, іншими словами – злоякісна пухлина нервової системи. Відтоді почалися безперервні місяці поневірянь по лікарнях, обстеження, операція та кілька курсів хіміотерапії. Жінка зібрала кіпи довідок та медичних висновків. Сьогодні 17-річний Євген у критичному стані, а мати щотижня на лікування витрачає тисячі гривень. Такі суми не підйомні для звичайної сільської родини.

– Все почалося 10 грудня 2015 року, – розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР пані Тамара. Вона на все життя запам’ятала цю дату, котра поділила її життя на до і після. – Прийшов мій Євген, каже нога в коліні болить, ступити кроку не може. Ну ми наступного дня – в амбулаторію нашу сільську, потім в районну лікарню поїхали. Словом, спочатку була підозра на грижу, сказали зробити обстеження на комп’ютерному томографі. КТМ показав пухлину, яка стрімко зростає, і скерували нас в Київ. Там призначили операцію, але оскільки починалися новорічні свята, вирішили її перенести. За цей час пухлина дуже сильно виросла. Операцію знову відклали, бо захворіла медсестра, а в Євгена вже опухли обидві ноги так, що він не міг ходити. Ми навіть тоді священика до нього викликали, щоб посповідався. До всього вже були готові…

Коли, врешті, Євгена поклали на операційний стіл його пухлина була вже завбільшки, як чотири кулаки. Після того хлопчина пройшов кілька курсів хіміотерапії, після яких йому щоразу ставало гірше. Організм не хотів сприймати ліків, тож їх доводилося увесь час змінювати. Справа у тому, що нейробластома, зазвичай, вражає дітей до 15 років, а Євген захворів вже у старшому віці. До того ж пізніше медики діагностували у хлопця саркому Юінга четвертої стадії, пішли метастази. В серпні минулого року прогнозували, що дитині залишилося жити лічені тижні, але ні Женя, ні його мама не втрачають надії.

Аналізи Євгена і сьогодні залишаються невтішними – після того, як у січні він перехворів на вітрянку, стався рецидив. Хлопець переживає страшні болі, йому кілька разів на день колють знеболюючі. До того ж стоїть питання про пересадку стовбурових клітин кісткового мозку. Але спочатку потрібно зняти загострення.

Читайте також:

Тамара виховує свого сина разом із другим чоловіком, бо рідний батько про Євгена і чути не хоче. Каже, що має ще двох синів від другого шлюбу, тож і без того має, про кого дбати. Вітчим, чим може, допомагає – порається по господарству, поки жінка, фактично, вже більше року живе у лікарні поруч із сином. У селі роботи особливої немає, перебиваються разовими заробітками чоловіка. До того ж, аби лікувати Євгена, розпродали всю худобу – корову, свиней, але і цього не достатньо, бо щотижня на лікування витрачають по 3-4 тисячі гривень.

– А тепер чоловік купив поросят, треба ж Жені якогось м’яса їсти, всього не накупишся, – розповідає Тамара. – Хоча він після хімії і не їсть багато: пів-банана, чи пів-яблука за день може з’їсти, а може взагалі 10 днів нічого в рот не брати. А колись був таким веселим, життєрадісним, спортом займався, з хлопчиськами гасав цілими днями. Він дуже добрий. Мені по господарству завжди допомагав. Я молюся і вірю, що моя дитина одужає. Він закінчив 11 класів, ще до хвороби мріяв стати гонщиком, а сьогодні хоче лише жити і бути здоровим.

Усіх, хто хоче і може фінансово підтримати лікування Євгена, прохання перераховувати гроші на картку ПриватБанку: 5168755528362847, телефон мами – (098) 426 94 28, Тамара Лукошук.

Мирослава БЗІКАДЗЕ.

Читайте також: