«Тож хто ж насправді прислуговував нацистам?», – рівненські історики діляться своїм баченням

Перед черговою річницею вшанування жертв Голокосту у Бабиному Яру ми поцікавилися історичними фактами цієї страшної трагедії, яка відбулася у часи Другої світової війни, в істориків. Розповідає кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету Оксана Гуменюк.

– Колаборація і антисемітизм міцно увійшли в історичну свідомість як єдине ціле явище. Будь-який народ, маючи у своєму історичному багажі це поєднання, усіляко намагатиметься простежити природу його походження. І на мою думку, думку українки, важливим початком є власна сміливість визнати, що дійсно окрема частина українського суспільства співпрацювала з німцями і допомагала їм у винищенні єврейського населення.

Оксана Гуменюк.

Як пише львівський історик Ярослав Грицак: …німці у перші місяці окупації намагалися створити враження, що масові страти євреїв – це суто українська акція…Німецька пропаганда безупинно повторювала, що євреї займали головні позиції у радянській адміністрації, доносили і допомагали заарештовувати українців, розстріляних під час відступу Червоної Армії.

Досі існують суперечності між поглядами єврейських і українських істориків – яка ж кількість українців переслідувала єврейське населення? Підрахунки, зроблені професором С. Поссоні, здійснені на основі документів Ізраїльського офісу розслідування воєнних злочинів, показують ось яку картину:

– близько 11 тис. українців (співвідносячи це з загальною кількістю українського населення, частка злочинців серед українців = 3 на 10 тис. чол.);
– серед західних європейців – 0,5 на 10 тис. чол.;
– серед поляків 4 на 10 000;
– німців – 6 на 10 000;
– росіян і білорусів – 8 на 10 000;
– австрійців 10 на 10 000;
– балтійських народів – 20 на 10 000.

І хоч оцінки ці є досить умовними, вони принаймні дають зрозуміти, що українці не є наскрізь просякнуті антисемітським духом.

Читайте також:

Відомим є той факт, що сотні українців рятували євреїв від загибелі. Тільки в Галичині за такий рятунок страчено близько 100 українців. Окремою сторінкою стоїть боротьба УГКЦ проти акцій фашистського режиму щодо єврейства. З протестами проти жорстокого поводження з євреями Андрей Шептицький у 1942 році неодноразово звертався до Гітлера з проханням лібералізувати німецьку політику по відношенню до єврейського населення. Проте, це лише викликало незадоволення фюрера і посилювало ненависть до митрополита. Заарештовувати його фашисти не ризикували, оскільки його авторитет у суспільстві був дуже великим. Ув`язнення Андрея Шептицького могло викликати хвилю антифашистських заворушень. Митрополит був переконаний, що для фашистів прийде час розплати. Вбивство – це жахливий злочин, який викликає прокляття небес для душі і залишає на тілі тому не повинно пролиті крові, – говорив він.

Поширені тоді вбивства впливали і на християнську єдність. Кожен акт насильства проти священиків митрополит засуджував, як наступ проти Церкви. Він вважав, що всі численні порушення, які чинила влада, унеможливлюють справу церковного об`єднання. Та не зважаючи на це, Андрей Шептицький заповідав залишатися вірними і зберігати вірність ідеалам Церкви.

21 листопада 1942 року вийшло пастирське послання під назвою Не вбий, у якому Андрей Шептицький наголошував на деморалізаційному впливі заохочень до політичних убивств, а також засуджував залучення української поліції до репресивних акцій.

Навіть після ліквідації гетто у Львові в 1943 році Андрей Шептицький продовжував опікуватися євреями і підтримував зв`язки із біженцями. З початком другої радянської окупації в липні 1944 року він простежив за тим, щоб усі євреї, які переховувалися в УГКЦ, повернулися до єврейської громади у Львові.

Читайте також:

Недарма ж у 2008 році єврейською громадою України була організована акція Дерево життя, в якій взяли участь представники християнських конфесій. Рабин України Моше Реувен Асман озвучив це як подяку громади митрополиту Шептицькому за порятунок сотень євреїв у роки Другої світової війни.

Власне, непросто сміливо і на чистоту визнати, що у більшості своїй українці інертно споглядали на звірства, які були направлені проти єврейського населення, що пояснюється як падінням моральних норм, так і відсутністю будь-яких людських стандартів життя і елементарної культури усіх сторін тогочасного воєнного конфлікту. Проте, хоч і незначна (прикладом цього є Шептицький), але частина українства дійсно з високими моральними надбудовами духу перемагали страх і подекуди зброєю, а подекуди листівками чинили по совісті і тим самим прискорювали крах фашистського окупаційного режиму.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету Оксана Гуменюк 

Читайте також:

Читайте також:

Коментарі закриті

  • Русский
  • Українська