За дванадцять років – четверта двійня!

Загалом Наталя Кудрич із Нижньої Яблуньки Турківського району народила десятеро дітей. Один малюк, на жаль, не вижив.

Все велике сімейство тулиться у старенькій напіврозваленій хаті, яку Наталя із Миколою придбали майже 12 років тому, одразу після весілля, пише. Ні води, ні газу. Ще й світло доводиться економити неабияк, адже купивши будинок, подружжя не подбало, аби нерухомість оформити на себе належним чином. Отож тепер багатодітна сім’я навіть не може розраховувати на субсидії – колишня власниця померла, а її онукам не до паперових тяганин із документами.

– Першою народилася донечка Алінка. – розповідає Наталія. – Це батько так її назвав. – А коли їй минуло чотири роки, народилася перша двійня — Оля і Настя. Ще через два роки Бог дав нам ще одну донечку, яку теж тато назвав на мою честь – Наталею.

Потім у сім’ї народилася ще одна двійня, однак один із малюків не вижив.

– Іванко був сильнішим, – каже Наталя. – Білявим таким хлопчиком народився, як зараз пам’ятаю.

Через рік і дев’ять місяців народилася третя двійня – Соломія і Софійка, а наприкінці грудня – четверта. Цього разу двоє хлопчиків. Причому, справжні богатирі – кожен по 3303 і 3400 г вагою і по 52 сантиметри завдовжки! Назвали Миколкою, на честь батька, та Васильком.

– Коли була вагітна першою двійнею, дуже раділи ми з чоловіком, – зізнається жінка. – Коли під час наступного обстеження мені повідомили, що вагітна другою двійнею, була шокована. А коли йшла до лікаря під час наступної вагітності, навіть не сумнівалася, що у мені б’ється аж два сердечка.

Читайте також:

Отож у сім’ї підростає дев’ятеро дітей. Хоча у нашій державі це героїзмом, а четверта двійня – рекордом не вважається, звання мати-героїня Наталя зможе отримати лише, коли найменшій дитині виповниться вісім років.

– Ми не дуже розкошуємо, – каже Наталя. – Опалювати взимку всю хату для нас – надто дорого, тому живемо усі в одній кімнаті. Хоча кілька років тому почали будувати двоповерхову хату, та грошей зараз на це немає.

Читайте також:

Господарка у Кудричів чимале – свиноматки, поросята, корова та кінь. Птиці не тримають, кажуть, за нею особливий догляд потрібен, тому не приживається. Отож яйця доводиться купувати.

– Ніхто нам нічим не допомагає, –  нарікає жінка. – Самі як можемо, так і виживаємо. Хоча, думаю, від будь-якої допомоги не відмовилися б. А діти – це дар Божий, вони народжуються з великої любові.
 

Читайте також:

Читайте також:

Коментарі закриті

  • Русский
  • Українська