Як не налякати першокласника школою: уроків робимо у міру і вчимося відпочивати

Завтра у всіх школах пролунають Перші дзвінки, і для дітлахів розпочнеться новий навчальний рік. Попереду дев’ять довгих місяців безперервних уроків, гуртків, репетиторів, недоспаних ночей та випитих батьками літрів валер’янки. Впоратися з усім цим навантаженням після теплого, сонячного і безтурботного літа не просто і дорослій людині. А що вже говорити про дитину! Тим більше – першокласника, для якого сама по собі школа – це вже щось потойбічне. А від того, наскільки безболісно відбудеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов-нелюбов вашого малюка до школи, а відповідно, і його успіхи у навчанні. Тож, пропонуємо кілька корисних порад.

Ще на початку минулого навчального року Міносвіти запевняло – жодних оцінок, домашніх завдань, зауважень, чорнильних ручок, щоденників та таблиць множення! Насправді це далеко не зовсім так. Більшість вчителів, особливо старої, совдепівської школи, надзвичайно консервативні. Вони і сьогодні задають першачкам домашнє завдання, ставлять рівні успішності, причому червоною ручкою і змушують дітей писати авторучкою, заправленою фіолетовим чорнилом. Але строго-настрого батькам забороняють про це говорити вголос – мовляв, для їхнього ж блага.

Отож, школа є школа. Та найголовніше – не перегнути палку. Тобто всього – і навантажень, і відпочинку повинно бути в міру, радять психологи.

Звичайно кожна матуся, коли її чадо йде в перший клас, хоче, щоб усе було якнайкраще: і вчився лише на відмінно, і на кілька гуртків ходив, ще й англійською додатково займався, і охайний завжди щоб був. У результаті – день малюка розписаний мало не по хвилинах, він не має вільного часу, аби подивитися мультик, побавитися (бо ти вже дорослий) чи погуляти з друзями (для цього будуть канікули). Життя батьків теж перетворюється на суцільне пекло, бо годинами сидять за уроками або бігають по гуртках. Врешті, дитина школу зненавидить і на тому все закінчиться.

– Я лише з роками зрозуміла, наскільки була немудрою, коли змушувала свого сина-першокласника до ночі робити уроки, щоразу виривала сторінки з зошитів, ми переписували одне й те ж саме десятки разів, бо було неакуратно, при цьому гримала на нього, псуючи тим самим нерви і собі, і йому, – ділиться з кореспондентом PRESS-ЦЕНТР львів’янка пані Оксана. – Сьогодні мій син уже студент, почерк у нього і надалі жахливий, і він не любить математики, бо гуманітарій. Але ж це не кінець світу! Він знайшов себе у чомусь іншому, ще ніхто не закінчив школи, щоб не вмів писати чи читати.

Тож, аби не відбити остаточно у дитини бажання вчитися, намагайтеся усе робити стримано.

– Насамперед, привчіть сина чи доньку до режиму дня – лягати спати не пізніше 22.00, вранці будіть спокійно та лагідно, не підганяйте та не смикайте через усілякі дрібниці, – радить батькам першокласників практикуючий дитячий психолог Марія Стеценко. – Дитина не повинна виходити з хати, не поснідавши, бо цілий день буде думати не про навчання, а лише про їжу.

У жодному разі не можна лякати школою, каже психолог. Розкажіть своєму малюкові цікаві історії зі свого шкільного життя, і в жодному разі не повторюйте щоразу все, закінчилося твоє вільне життя. А ще – не акцентуйте увагу на оцінках, мовляв, тільки спробуй мені двійку принести чи будеш погано вчитися, з тобою ніхто не захоче дружити. У такому разі дитя просто боятиметься школи і замкнеться в собі. Але й надмірно жаліти дитину теж не можна. Варто зайвий раз підбадьорити: Ти ж у мене молодець, я вірю, що тобі усе вдасться.

– Непогано, коли усі заняття проводити у дещо ігровій формі. Нехай, до прикладу, усі іграшки малюка теж підуть до школи, а найулюбленіша – стане вчителем, – продовжує пані Марія. – У грі можна дитині розповідати, як поводитися у школі, як проситися в туалет, як сидіти за партою, що робити на перерві. А ще – можна вчити зайчиків і ведмедиків читати чи розповідати їм якісь повчальні історії (звичайно, зі шкільної програми).

Читайте також:

У першому класі, бажано, не навантажувати дитину всілякими гуртками та секціями: малюк і так призвичаюється до абсолютно нового для нього життя та колективу, а тут ще зайвий для нього клопіт. Краще подбати про дозвілля дитини з другого класу.

– Кажуть, як Новий рік зустрінеш, так його і проживеш. Теж саме можна сказати і про школу: як дитина сприйме її з першого класу, так буде і всі 11 років, і тут усе в руках батьків, – резюмує Оксана Стеценко. – Не можна обділяти дитину увагою, треба вислуховувати її розповіді про школу, запитувати, цікавитися. Якщо дитина побачить інтерес мами і тата до її справ, то відчує їхню турботу. Також не варто забувати, що для малюка однією із найголовніших в житті стає його перша вчителька, він вважає її найгарнішою, наймудрішою і т.д. Тому батьки повинні тісно спілкуватися з вчителькою, пропонувати їй свою допомогу. І навіть якщо між вчителем і батьками є якісь непорозуміння, в жодному разі не можна показувати цього при дитині, усе має залишитися лише між дорослими. І треба побільше хвалити дитину за її шкільні успіхи і пам`ятати, ніяка кількість дванадцяток не може бути важливішою за щастя малюка.

Мирослава БЗІКАДЗЕ.
 

Читайте також: