ПОВІДОМЛЕННЯ

Карикатурист Майдану Юрій Журавель: «Люди Медведчука погрожували: «Обережніше обирайте персонажів для шаржів»

01.07.15, 20:08

0

4359


У Рівному, а також у музичних «тусовках» різних міст Юрія Журавля знають насамперед як музиканта, лідера рок-н-рольного гурту «Ot Vinta». Інша Україна запам’ятала це прізвище з іншого приводу. Художник за освітою, у вільний час він балувався малюванням шаржів на друзів і поважних людей. Події на київському Майдані перетворили карикатуриста на такого собі гострого графіка- публіциста, який олівцем висловлював своє, а разом з тим - мільйонів людей - ставлення до влади, політиків, їхніх рішень. Його картина «Небесна Сотня» стала символом й перекочувала із аркуша на білборди, стіни, сувенірну продукцію. Нині він активно працює над створенням вже другої збірки карикатур – перша 360-сторінкова «Карика-Дурка», гроші на яку збирали усім світом в Інтернеті, розійшлася швидко.


- Матеріал для першої книги збирався десять років. Нині ти в терміновому режимі змушений щось малювати?

 


- Так. Не хотілося б, щоб ця книжка була вдвічі менша, ніж попередня. І подій останнім часом стає все більше й більше. Першу книжку я планував зробити альбомом, щоб ветерани Майдану могли відкрити показати своїм діткам або колегам, розповісти, що, де і як все було. Ідея виникла ще тоді, коли стояла виставка у Києві під час Майдану. 18 лютого ще до обіду я робив звернення до народу і був впевнений, що тоді з’явиться такий собі фотоальбом із малюночками.


Зараз ситуація зовсім інша – люди починають гинути, причому гинути масово. Тому, в будь-якому випадку, мають бути не просто малюнки, а й пояснення до них. Тобто в цій книжці з’явиться більше букв, і треба буде ще більше попрацювати. Звичайно, нині дуже багато подій. З одного боку, думаєш, начебто все заспокоюється, можна трохи відпочити… Нічого подібного. Потрібно постійно тримати олівець на столі.

 


- Атака «Беркуту» на Майдан 18 лютого почалася із розгрому твоєї виставки. Добре цей день пам’ятаєш?


- Пам’ятаю, що ми приїхали зранку з черговою порцією робіт, виставка висіла ще з січня. Ми просто довішували нові малюнки. І тоді ми дізналися, що готується «мирний наступ». Назва мені ще тоді не сподобалася: навіщо наступати, але мирно? Це те саме, що й беззбройна атака. В той день нам треба було іти для запису програми «Шевченкіада». Тому ми повісили ці роботи і пішли на станцію метро. І відчули, що за спиною все потужніше стає гуркіт. Метро зачинилося – і одна станція, і друга… Помічаємо, що серед нас з’являються ноші із чоловіками, а потім вже й з жінками, їх стає все більше й більше… Але ми пішли і тільки наступного дня зрозуміли, що сталося щось страшне.


Але ми знову прийшли на Майдан, знову почали допомагати носити пісок, каміння на барикади. Коли я виліз біля Жовтневого подивитись, наскільки близько знаходяться спецпризначенці, вперше отримав стусана в потилицю. Якийсь чоловік сказав: «Куди без каски? Біжи додому і малюй!». Коли мене на Майдані впізнали і зрозуміли, наскільки важливою була справа малювання, це було круто.


Тоді було дуже багато сюжетів, які я хотів намалювати. Якась бабуся трьом хлопцям казала: «У меня дома, здесь недалеко, есть диван. Вы его здесь поставите и из-за дивана можно так прикольно кидать коктейли Молотова». Ще якісь два дідусі, років по 60, обнялися і плакали - один другому казав: «Це ж треба, ми не бачилися років з 20 і зустрілися тут, на Майдані». Ще студенти випивали якісь неалкогольні напої, щоб у пляшках потім коктейлі Молотова робити. З одного боку, ти розумієш, що вчора багато людей загинуло, і тебе аж тіпає від якогось страху. Але ти приходиш на Майдан, а там все спокійно. Проте, як нищили виставку, я не бачив.

 


- А шкода тобі було тих робіт? Чи все-таки тобі приємно, що таким чином «увійшов в історію»?


- Воно компенсувалося. Звичайно, мені приємно, що «Беркут» і «тітушки» зробили мені дуже хороший піар.


- З того часу почалася твоя кар’єра художника всеукраїнського масштабу?


- Ось часто в Інтернеті кажуть, що я – «найкращий художник Майдану». А я кажу так нескромно: «Просто пишіть «Найкращий художник», не обов’язково Майдану» (посміхається).


- Що ближче Юрію Журавлю – малювати друзів, чи все-таки політиків? Чи, може, Путіна, який потім з’являється на білбордах?

 


- Звичайно, приємно, коли твої роботи з’являються на рекламних дошках. Ти в’їжджаєш в Одесу, а там усі: «Так це ж автор того малюнку з білборду «Вова, не делай маме нервы». Але разом з тим, як музикант має грати, так художник має просто малювати. Звичайно, мені набагато приємніше малювати своїх друзів їм на дні народження. Їх безліч, і всі заслуговують, щоб я їх хоч якось відзначив. Але нині на них не вистачає часу, бо є купа лайна, яке потрібно розгрібати - у малюнках.


- Бо це – суспільна потреба?


- Виходить, так. Треба якось реагувати, адже я розумію, що багатьом людям важлива моя думка.

 


- Ти коли-небудь сприймав свою творчість художника в сенсі заробляння?


- Грошей мені, як таких, не треба. Мені потрібні гроші, щоб реалізовувати певні проекти. Наприклад, зараз це «Карика-Дурка 2». Я ніколи не переймався, якщо хтось використовував мій малюнок. Беріть, будь ласка. Тільки запитайте і скажіть, де ви його будете використовувати. Останнім часом я розумію, що люди нахабніють. Хтось до мене вкотре звертається: чи можна взяти такий-то малюнок, щоб зробити футболки з використанням цього? Я кажу: «Нема проблем, бери. Тільки підтримай мій проект. Купи, будь ласка, двотомник «Карика-Дурки». А той одразу каже, що немає грошей. От і виходить, що на футболки гроші є, а за малюнок заплатити - немає. Але я в будь-якому випадку даю дозвіл, це залишається на чужій совісті. Люди в нас ще не навчені платити за інтелектуальну працю.

 

- Як сприймали малюнки герої твоїх шаржів? Чи були випадки, пов’язані з політиками, коли вони неадекватно реагували?

 


- Ані від Путіна, ані від Януковича ніяких відгуків не було (сміється). У мене є мета зібрати автографи всіх, кого я намалював. Я ще, можливо, встигну взяти у Януковича хоча б відбиток пальця. Ось з Медведчуком були проблеми. Коли «автомайданівці» їздили до нього на садибу, він їм казав, що вони попсували його браму в будинку. І я на основі цього намалював Медведчука, який вилазить з-за паркану, і написав «А за зламані ворота я вам помщуся. А мстити я вмію. От хоча б згадайте Стуса». (Медведчук був формальним адвокатом Василя Стуса під час судового процесу). І наступної ночі, десь о 5-й годині, мені телефонують, до речі, номер не залишився в пам’яті телефону: «Доброе утро! Рисуете? В дальнейшем будьте поосторожней с выбором персонажей». І все.


Передплатити книгу Юрія Журавля «Карика-Дурка 2» можна на сайті проекту «Велика ідея»


Спілкувалися Андрій МАТВІЇВ, Тетяна АНДРІЮК.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати