ПОВІДОМЛЕННЯ

Російський «журналіст» порівняв Західну Україну із «духовною та економічною пустелею»

02.06.15, 13:27

0

1764

Тріумф маразму. Фото ілюстративне


«Подорож країною, яка зникає» - таку невибагливу назву своїй рубриці дав головний російський друкований пропагандистський орган «Комсомольская правда». У ній видання публікує так звані «подорожні нотатки» псевдожурналіста за підписом «Сергій Пономарьов» про міста України. Звісно, усе побачене автором, яке можна було б вигадати і не виїжджаючи із офісу чи то в Москві, чи то в Ольгіно, подається із різким негативним відтінком – задля збурення ще більшої ненависті звичайних російських читачів до України. Пропонуємо без зайвої серйозності поглянути на ці «нотатки»…

 

Те, що російський пропагандист побував в Україні, сумнівів не викликає, адже автор показує деякі незначні деталі, про які можна і не дізнатися з Інтернету, не побачивши на власні очі. Хоча, це не головне – на перший план виходить безапеляційна оцінка автора із яскраво вираженою антиукраїнською тенденційністю.


Зокрема, «Сергій Пономарьов» називає регіони Західної України «економічною та духовною пустелею, в якій опинилися громадяни незалежної неньки, що втратили орієнтири і відмовилися від колишніх цінностей». Під поняттям «колишні цінності» автор «Комсомольської правди», звісно, має на увазі радянські історичні міфи.

 

 

«Портрет Еріха Коха виглядає краще, аніж фото Кузнєцова»


Особливу увагу, зокрема, у Рівному «Сергій Пономарьов» звертає на постать радянського розвідника Миколи Кузнєцова, який, як стверджують історик, під час терактів проти німецьких генералів підкидував документи бійців підпілля ОУН-УПА, яке у той час також воювало проти окупантів. За словами «комсомольського письменника», «сліди легендарного розвідника, Героя Радянського Союзу Миколи Кузнєцова вичищають в Рівному з такою ретельністю, неначе одна згадка його імені вганяє нинішню українську владу в тремтіння». Автора дивує, що «минули роки, і нині виявляється, що Кузнєцов ніби як і не герой» - пам’ятника у центрі міста немає, табличку на нинішній будівлі єпархії УПЦ (Московського патріархату), де був випадково вбитий німецький генерал Ільген, зняли. Не подобається росіянину і те, що в Рівненському краєзнавчому музеї постаті Кузнєцова відвели лише частину коридору, біля експозиції т. зв «Великої вітчизняної війни» - мовляв, «тут навіть портрет Еріха Коха виглядає краще, аніж фото Кузнєцова».


Особливою знахідкою для «агітпропівського» тексту стало бажання влади Кузнецовська Рівненської області перейменувати місто. З цього приводу «Сергій Пономарьов» іронізує:

 

«У Західній Україні місто не має право носити ім’я терориста! За звивистою логікою свідомих виходить: група Кузнєцова підривала українське національний рух, знищуючи німецьких карателів, колишніх нацистських чиновників і бонз Третього рейху. Ось і проговорилися…».

 

Про абсолютну безглуздість таких «знищень», трагічні наслідки як для радянських, так і «оунівських» полонених автор, звісно, воліє чи то не знати, чи то не згадувати.


Описуючи Мукачеве, в якому активно позбавляються радянських пропагандистських символів, «Сергій Пономарьов» вчергове знаходить тут «сліди Майдану», виступаючи проти процесу примирення колишніх ворогів. При цьому іронізує, що «доблесні воїни радянської армії» повинні миритися із «укронаціоналістами, які стріляли їм у спину»: «На сучасній неньці намагаються кроїти і зшивати непоєднуване - об’єднуючи в одній жовто-блакитної вишиванці перемогу у війні над нацистами та героїзацію тих самих нацистів, хоча і місцевого розливу, які й виступали ударною силою німецьких окупантів при виконанні найбруднішою каральної роботи. Виходить погано. Безталанно. Підло. Все одно стирчать нацистські коричневі тасьми» - резюмує автор-»комсомолець».

 

Замість «Христос Воскрес» почулося «Поможи в боротьбі з ворогом москальським»


Окрема мова, про яку веде «Сергій Пономарьов» з Рівного, яке називається тут «колись адміністративним і культурним центром Малопольщі» – неймовірна релігійність місцевих мешканців. Православну церкву Київського патріархату він називає «уніатською греко-католицькою», де, очевидно, поняття «уніатська» - це протиставлення «істинному руському православ’ю». Але найцікавіше – це опис служби. І в цьому соборі, і в сусідньому «Сергій Пономарьов» почув слова священика «Поможи в боротьбі з ворогом москальським». Цей свій вислів автор ілюструє реальним відео із Пасхального Богослужіння в одному із справжніх греко-католицьких храмів, очевидно, Львівщини. Звісно, нічого подібного у самому відео не звучить.

 

 

Висновок з Богослужінь пропагандист робить однозначний:

«Взагалі специфічною особливістю всіх українських церков на заході неньки - від католицької, уніатської, православної автокефальної та розкольницькою православної Філарета до всіляких протестантів-сектантів - є люта нелюбов до Росії. У своїх проповідях ксьондзи, священики і пресвітери клянуть країну та її народ, які для них гірше диявола».


Інший приклад «дивної релігійності» «Сергій Пономарьов» знайшов на… рівненському базарі. Там у відділі килимів він побачив «ікони на ножних килимках». І навіть ілюструє цими відповідною світлиною. Те, що картини справді повторюють зображення святих у іконопис і виконані на тканині, але ніколи в Україні не використовуються, як килимки під дверима, російський читач, мабуть, так і не дізнається.

 

 

«Загальне відчуття занедбаності»


Не міг «кремлівський мандрівник» не обуритись і вшануванням пам’яті загиблих на Майдані. Фото щита із портретом Шевченка у газеті підписують: «Останні поповнення експозиції краєзнавчого музею: з відморозків київського майдану в Рівному спішно ліплять нових національних героїв».

 

 

Інсталяцію у цьому ж місті на честь «Небесної сотні» називає «новим революційним мистецтвом - у вигляді графіті на стінах і скульптурних інсталяцій із зібраних докупи автопокришок» (хоча насправді це – імітація символів громадянського протесту з бетону). І тут же – загальне негативне враження від міста: «А так в основному потріскані фасади, вузькі, що розрізають повітря іржавим скрипом чеські тролейбуси, які приїхали в нинішнє щасливе життя з 70-х років минулого століття. Загальне відчуття занедбаності…».


Паралельно, описуюче подібне у Тернополі, «комсомолець» «Сергій Пономарьов» гнівно вигукує: «А як інакше, якщо зараз на незалежній специфічний мілітаристський душок виходить від всього - від дитячої творчості до відпочинку і туризму».

 

 Андрій МАТВІЇВ.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати