ПОВІДОМЛЕННЯ

 

 

Поки що невідомо, чи буде винесене на сесію Рівненської облради, призначену на 26 вересня, питання про висловлення недовіри її голові Михайлові Кириллову. Однак окремі депутати вже почали домовлятися за ще поки не вакантне крісло голови («Михайло Кириллов: початок – кінця?»). Хто ж найбільше прагне такої бажаної для кожного з них посади – з’ясовували журналісти «Press-Центру”.

 

Наразі називають п’ять ймовірних кандидатів на посаду голови обласної ради. Принаймні, в приватних розмовах зі своїми колегами вони «засвітили» своє бажання зайняти головне крісло в президії облради. Тим часом серед депутатів активно поширюються чутки про те, що нібито голоси за відставку Михайла Кириллова вже назбирали, а от з кандидатурою нового голови - Олександр Данильчук, Григорій Мініч, Руслан Сивий, Валентин Крока чи Олег Хомич - досі не визначилися. Однак це питання часу.

 

Олександр Данильчук

 

Олександр Данильчук

 

Про пана Данильчука можна розповідати багато. За час багаторічної політичної кар’єри він встиг побувати депутатом Верховної ради України третього скликання (з 1998 по 2002 роки), попрацював заступником Міністра оборони України. У рівненській політиці він заявив про себе у 2006 році, коли пройшов до обласної ради під прапорами «Батьківщини». За підтримки цієї політичної сили він і очолював обласну раду наступні чотири роки. Нічим особливим, окрім кількох комічних випадків, пан Данильчук на посаді голови обласної ради не запам’ятався. Найбільш яскравими, які із задоволенням смакували місцеві ЗМІ, була бійка під нічним клубом «Лагуна» у Рівному з п’яними відвідувачами та стріляна сідниця пана Данильчука на полюванні. Згодом було ще кілька курйозів, однак тоді він вже не був головою облради, відтак уваги їм приділили значно менше.

В обласну раду цього скликання Данильчук вдруге пройшов по Березнівському виборчому округу за підтримки «Батьківщини». У статусі звичайного депутата на сесіях обласної ради його майже не бачили. Два роки тому на виборах до Верховної ради України Олександр Данильчук та нинішній очільник обласного осередку партії «Батьківщина» Микола Кучерук не поділили між собою Березнівський виборчий округ. В результаті пан Кучерук отримав мандат народного депутата, а Олександра Данильчука виключили з «Батьківщини».

Але час затишшя тривав для пана Данильчука недовго. Серйозні зв’язки у столиці та тісна дружба з екс-регіоналом та колишнім головою ОДА, а нині головою депутатської групи «Європейський вибір» Василем Берташем на початку березня дозволили пану Данильчуку, хоч і не з першої спроби, але таки сісти у крісло першого заступника голови обласної ради. Подейкують, що саме за підтримки пана Берташа та його депутатської групи Олександр Данильчук вдруге спробує очолити облраду. Однак посада ця для нього - не головна мета, а, швидше, «запасний аеродром». Основна ціль – мандат народного депутата. Він вже заявив, що збирається балотуватися до Верховної Ради у тому ж Березнівському окрузі. Можливо, цього разу піде на вибори за підтримки Блоку Петра Порошенка, на з’їзді якого пан Данильчук тиждень тому встиг «відмітитися».

 

Григорій Мініч

 

Григорій Мініч (фото з сайту 4vlada.com)

 

 

Колишній генеральний директор та власник Рокитнівського склозаводу. Свого часу пану Мінічу вдалось цей завод дуже вигідно продати. Не бракує йому і місцевого політичного досвіду, він - депутат облради вже чотирьох скликань поспіль. Неодноразово демонстрував своє вміння триматись на плаву за будь-якої влади. Напевно, тому його обрали головою депутатської групи «Рівненщина», яка тривалий час вирізнялась з-поміж решти своєю центристською позицією. Однак взимку цього року пан Мініч відверто перегнув палку. Принаймні так вважають його колишні колеги по депутатській групі, з якої його вигнали. Скандал роздувати не стали, вирішили не виносити «сміття» на загал. Та й сама причина скандалу не дуже гарно виглядала б в очах виборців: не поділили посаду заступника голови обласної ради. Під час революційних подій в області, коли йшли «торги» за те, щоб колишній голова облради Юрій Кічатий пішов у відставку, а його місце посів представник революційних сил Михайло Кириллов, було вирішено, що одним із заступників стане представник від депутатської групи «Рівненщина» Степан Павлюк. Однак на погоджувальній раді пан Мініч заявив, що ці домовленості не мають ніякої ваги і що обидва заступники мають бути «прорегіональними». У такий спосіб він продемонстрував свою відданість багаторічній дружбі з екс-регіоналом та колишнім головою ОДА Василем Берташем. За кілька місяців пана Павлюка таки обрали заступником голови обласної ради, а Григорій Мініч приєднався до депутатської групи свого друга Василя Берташа «Європейський вибір». До слова, пан Мініч вже два скликання поспіль очолює одну з найпривабливіших в обласній раді постійних комісій - з економічних питань та комунальної власності.

 

Руслан Сивий

 

Руслан Сивий

 

Ще один депутат обласної ради, до речі, теж з депутатської групи «Рівненщина», який завжди демонстрував і продовжує демонструвати завидне для багатьох вміння пристосовуватися до будь-якої влади. Одні кажуть, що він - без принципів, пристосуванець, інші називають людиною з тонким відчуттям політичної ситуації. Як би там не було, але він завжди залишався зручним для будь-якої влади. За часів керівництва обласною державною адміністрацією Віктора Матчука Сивий встиг попрацювати на посаді голови Корецької районної державної адміністрації. Після приходу до влади «регіоналів» пішов у бізнес, але вже за деякий час повернувся на державну службу - заступником начальника головного управління праці та соціального захисту населення РОДА. За два роки став першим заступником директора департаменту соціального захисту населення.

За кілька місяців до революційних подій колишній голова облдержадміністрації Василь Берташ запропонував йому очолити Дубенську районну державну адміністрацію. Погодження в Адміністрації Президента тривало довго, але кандидатуру таки погодили. А вже за місяць влада в країні змінилася. На відміну від решти голів райдержадміністрацій, призначених «регіоналами», Руслану Сивому вдалося втриматися на своїй посаді і понині.

 

Валентин Крока

 

Валентин Крока

 

 

Депутат з дуже великим досвідом, працює в обласній раді шість скликань. Свого часу обіймав найвищі посади в області - заступника голови облдержадміністрації та заступника голови обласної ради. Має досвід роботи керуючого справами виконавчого апарату обласної ради. Зрозуміло, що людині з таким солідним багажем знань та досвіду некомфортно бути рядовим депутатом, тому, попри свій поважний вік, пан Крока не втрачає надію потрапити до когорти керівників. Шанси у нього справді були, однак використати їх із користю для себе йому не вдалося. У 2007 році на виборах до Верховної Ради України пан Крока мав отримати прохідне місце у списку партії «Батьківщина», але замість нього це місце отримав тодішній голова обласного осередку партії Юрій Прокопчук.

Ще один шанс змінити місце депутата у сесійні залі на зручне крісло голови обласної ради був у пана Кроки чотири роки тому. Однак і тоді не склалося, його посунув Олександр Данильчук, у якого були більш тісні стосунки з керівництвом партії. Довелося задовольнятися місцем заступника, та й то не одразу.

Подейкують, що Валентин Крока знову претендує на посаду голови обласної ради. Однак, як показує практика, одного бажання для цього замало, а його прагнення більшість депутатів всерйоз не сприймають.

 

Олег Хомич

 

Олег Хомич

 

Депутат двох скликань. У попередній каденції «кроїв» обласний бюджет на посаді голови постійної комісії з питань бюджету та фінансів. Цього скликання, зважаючи на те, що тривалий час при владі були «регіонали», йому дісталась менш приваблива, та все ж посада - голови постійної комісії з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту. Він вважається одним з найосвіченіших в питаннях бюджету та фінансів з-поміж депутатів. Однак, кажуть, що в пана Хомича є «мінус», через який він буде завжди незручним для будь-якої влади: його постійне прагнення до реформування. Мовляв, прагнення є, багато галасу навколо цього, а от з реформуванням ніяк не складається. А ще, кажуть депутати, йому бракує дипломатичності. Через це він кілька місяців тому пішов з партії «Батьківщина», членом якої був багато років. Не зміг знайти спільну мову з керівництвом обласного осередку партії Миколою Кучеруком.

 

Влад ІСАЄВ.

 

P.S. У кулуарах і без прізвищ депутати не стримуються в своїх оцінках. Кажуть, що незважаючи на зміну влади, в обласній раді продовжує керувати одна людина – екс-голова ОДА Василь Берташ. Його донедавна цілком влаштовував і Михайло Кириллов, який був повністю залежним від нього, бо не зміг згуртувати навколо себе депутатів. Однак, як кажуть обізнані в усіх тонкощах місцевої політики, яким би Кириллов не був зручним для Берташа, він ніколи не стане членом його команди. Крім того, ще з періоду революції в екс-регіонала є прагнення взяти реванш за фактично нав’язану йому тоді кандидатуру Михайла Кириллова. Нині у пана Берташа для цього є достатньо важелів впливу, і ситуація в обласній раді складається для нього сприятлива: є своя депутатська група «Європейський вибір», що нараховує 24 депутати, є депутатські групи–сателіти на кшталт «литвинівців» та групи депутата Файфури. При бажанні достатню кількість голосів можна назбирати. Тим паче, що роботою пана Кириллова багато хто з депутатів облради незадоволений. Таким чином, хто саме посяде крісло голови обласної ради тепер, як і чотири роки тому, на початку роботи обласної ради цього скликання, більшою мірою залежатиме від Василя Берташа. Влаштує його і варіант, якщо Михайла Кириллова знімуть, а нового голову не оберуть. Тоді виконувати обов’язки голови облради буде близький йому Олександр Данильчук.

 

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Політикум

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати