ПОВІДОМЛЕННЯ


Схоже, новітнє українське явище, яке з’явилось рік тому після початку бойових дій на сході – волонтерство – поступово згасає. Точніше, кажуть самі волонтери, переходить у іншу стадію. Але звичайні громадяни справді стали набагато менше допомагати українським військовим. І це, кажуть добровільні помічники, логічно та зрозуміло…

 

У останні кілька тижнів українські волонтери масово скаржаться на відсутність допомоги з боку небайдужих українців. Виною в усьому, вважають добровільні помічники армії – так зване «перемир’я», яке і справжньої тиші на Донбас не принесло, і людей з мирних територій дещо заспокоїло. Мабуть, саме тому ті перестали наповнювати скриньки грошима, а візки у супермаркетах - продуктами. Луцька «Самооборони Волині» надіслала звернення із «криком про допомогу», намагаючись знову розворушити громадян.

 

 

- Склади пустують. Не маємо, що передавати уже, – каже Яна Ковальчук із «Самооборони Волині». - Подібну ситуацію спостерігаємо і в інших волонтерських середовищах, із якими співпрацює «Самооборона Волині». Також зменшилася кількість доставок гуманітарних вантажів, адже доставка однієї вантажівки допомоги обходиться у, приблизно, 10-12 тисяч гривень лише за пальне.


А бійці, які часто «перемир’я» не помічають, продовжують просити допомогу, зокрема, сухпайків, свіжих овочів, фруктів, енергетичних харчів. Волинські волонтери скаржаться, що якщо раніше за один тиждень вдалося збирати необхідних продуктів для фасування 150 пайків, то тепер таку ж кількість їх вдається виготовити лише за два тижні.

 

 

Цікаво, що ситуація з волонтерством у різних містах схожа. Зокрема, львівський медичний волонтер Ілля Лисенко, більш відомий як «Хоттабич», на своїй сторінці у Facebook наголошує, що на позаминулому тижні фінансова допомога та активність населення зменшились у шість разів. А нині він бачить зменшення у десять разів. При цьому у своєму дописі, повідомляючи про чергову танкову атаку терористів, волонтер іронічно запитує «Нам згортати свою роботу?».


У Рівному волонтер Наталія Позняковська також у Facebook публікує історію про студента-волонтера, який годину простояв у супермаркеті біля візка для продуктів, а потім пішов геть – сказав, що не бачить сенсу у тому стоянні, адже все одно ніхто нічого не кидає. Волонтерка визнає, що це доволі складно психологічно…
Спад активності людей у допомозі армії – прогнозований та логічний, вважає рівненський журналіст і волонтер, учасник організації «Допомога армії – Рівне» Юрій Дюг. Мовляв, не можна ж насправді весь час просити у людей гроші.

 

 

- Незабаром буде рік, як люди почали допомагати армії, - говорить Юрій Дюг. – І те, що нині така криза – це легко пояснити. У людей за останні кілька місяців впав достаток, тепер мало у кого в кишені є зайві 50 гривень. Люди насамперед думають, як самим вижити, а вже потім – як допомогти іншим. Я особисто розумів ще восени, що так буде. До того ж, це «перемир’я» трохи людей заспокоїло, розслабило.


Нині, каже волонтер, дещо змінилась поведінка й тих, хто досі хоче допомагати. У звичайні скриньки, чи як у випадку із ДАР – трилітрові банки вже мало хто гроші кидає. Жертвують на конкретні потреби, про які волонтери повідомляють у Інтернеті. Таким чином дозбирати певну суму на якийсь необхідний на фронті предмет шанси ще є.


Водночас, каже Юрій Дюг, такої необхідності у волонтерах, як рік тому, нині вже немає. Міноборони вже значно краще забезпечує військових, хоча, за традицією мобілізовані спочатку за бронежилетами та касками йдуть до волонтерів, а вже потім звертаються до офіційних органів.


А волонтери тим часом «перекваліфіковуються» - вони стали організовувати більше навчань – як, наприклад, з медицини, так і з військової тактики. А у Києві, каже Дюг, волонтери взагалі організували курси для снайперів.


Андрій МАТВІЇВ.

 

Фото 5.uasamooborona.volyn.ua, зі сторінки Наталії Позняковської

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Особлива тема

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати