ПОВІДОМЛЕННЯ


Виконувати привселюдно гімн, показово поклавши руку на серце, і розказувати про любов до Батьківщини, прекрасно вміє кожен політик. А чи готовий він цю любов довести у справжньому бою на сході України? Журналісти «Press-Центру» поцікавилися в рівненських нардепів, чи не виникає й у них думка взяти участь в АТО.


Ідея написання цієї статті виникла одразу після того, як прес-служба «Свободи» поширила у соцмережах відеоролик із нардепом Олегом Осуховським, де він заявив, що збирається їхати в зону АТО разом із добровольчим батальйоном «Січ». Додзвонитись до нардепа, щоб з’ясувати, як надовго і в якій якості він їде на схід України, де ведуться активні бойові дії, не вдалось. Його телефон кілька днів не відповідав. Небагатослівні і його однопартійні. Лише підтвердили, що Олег Осуховський їде в зону АТО на тривалий час воювати.


Решта рівненських народних депутатів на буремний схід поки не поспішають:


Валентин Королюк:

 

- Їхати воювати в зону проведення Антитерористичної операції не планую. Вважаю, що кожен повинен працювати на перемогу там, де більше потрібен. Парламент сьомого скликання, термін якого вже добігає до кінця, ще повинен виконати завдання суспільства – ратифікувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, прийняти ще цілу низку потрібних законів. А потім – виборець розставить все на свої місця.
Зрештою, їхати депутату напередодні виборів в зону АТО – це наражатися на звинувачення у передвиборчому «піарі». А я «піаритись» на війні не хочу.


Юрій Вознюк:


- Йде час до того, що доведеться брати зброю до рук. Якщо буде потреба, можу прийняти таке рішення. А поки моя допомога військовим зводилася до того, що я купував за власний кошт і возив у зону АТО необхідні під час бойових дій речі: рації, тепловізор, бронежилети, наколінники і налокітники тощо.

 

Микола Сорока:


- Я був в Афганістані, тож нічого страшного у тому, щоб їхати захищати зі зброєю в руках державу, не бачу. Єдине, що по віку мене вже можуть не взяти воювати: все-таки уже 63 роки. Тому поки допомагаю, чим можу, нашим військовослужбовцям. На початку серпня ми завезли на схід фуру необхідних речей для військових, у медзаклади, де лікуються поранені, придбали спеціальні ліжка.


Віталій Чугунніков:


- Скоро всім нам доведеться брати зброю до рук. Думаю, що це - питання часу. І відчуваю, що всі підемо на фронт. Бо яке політичне життя в таких умовах може бути? Якщо Росію не зупинити, то ворог до Києва дійде. Звісно, я готовий взяти зброю до рук. Чи зроблю це найближчим часом? Побачимо, яке рішення прийме РНБО. 


Микола Кучерук:


- Я вже немолодий - 54 роки. Але якщо у державі буде введено воєнний стан, звичайно, візьму зброю до рук, щоб захищати Батьківщину. Адже так навчила мене моя мама – зв’язкова УПА, яка побувала у сталінських таборах, і батько-радянський офіцер, який пройшов через Другу світову війну, був поранений і нагороджений двома орденами Слави та Червоної Зірки. Зараз я бачу свою роль тут, а не на сході. Організовуємо роботу волонтерів, ремонт БТРів, закупівлю бронемашин тощо. 

 

Юрій Благодир:


- Кожен за нинішніх обставин має захищати Батьківщину на своєму місці. Думаю, що, зважаючи на те. що відбувається, для всіх настануть часи випробувань і кожен матиме шанс здійснити подвиг. Якщо потрібно буде, я готовий взяти зброю до рук і йти на передову.


Мирослава ШЕРШЕНЬ.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати