ПОВІДОМЛЕННЯ

 

З місцевих бюджетів кожної області досі фінансуються не менше десятка комунальних газет, кожна з яких обходиться платникам податків не менш як у півмільйона гривень на рік.

 

…Тетяна без поспіху приходить на роботу, вмикає комп`ютер і переглядає повідомлення на своїх сторінках у соцмережах. П`є каву, читаючи новини в Інтернеті. Потім іде з подругою з сусіднього кабінету на перекур. На обідню перерву вона ходить додому, бо працює зовсім недалеко, хвилин за десять ходьби. По обіді переглядає кілька коротких публікацій своїх колег, які готуються в номер. Тетяна працює головним редактором «районки». Газета виходить на восьми сторінках один раз на тиждень, друкує програму телебачення, привітання й некрологи, тож на головне – новини – місця небагато. Деяких її підлеглих цілими днями на роботі не видно: вони гордо іменують себе творчими працівниками, і у час відсутності, мабуть, цим і займаються - творчістю. Виняток - випусковий день, коли всі метушаться, нічого не встигають і, трапляється, пізно йдуть додому.

 

На видання однієї такої газети з місцевого бюджету виділяється не менше 500 тисяч гривень. Через роздутий штат, неефективні методи роботи, буває, що цих грошей не вистачає. Тоді керівництво газети йде по допомогу до райради, або починає "колядувати" по осередках політичних партій, розміщуючи їхні привітання зі святами, плата за які фінансове становище газети однаково не поліпшує.

 

Знайомий екс-редактор «районки» згадує про свою роботу в такій газеті: "До першого Майдану працював в партійній газеті, яка після приходу Ющенка до влади закрили. В своєму обласному центрі роботу знайти не міг. Знайомий порадив, що в одному з районів шукають редактора районної газети. Спочатку серйозно до цієї пропозиції не поставився, а потім все ж вирішив спробувати. Перше, що здивувало, оплата праці – 6 тисяч гривень. Зарплата була 3 тисячі, ще на 3 тисячі було доплат та премій. Звичайно, я погодився. То ж був 2005 рік…"

 

За його словами, газета мала хороше фінансування не тільки з районного бюджету, а й з кишені "багатого дяді", який мав іти в депутати Верховної Ради від цього району. "Я одразу запропонував зміни, сказав, що є багато зайвих людей, і що міг би робити цей тижневик удвох з товаришем. Начальство відповіло, що не потрібно нікого звільняти, бо в газеті працевлаштовані знайомі, родичі і знайомі знайомих. Передову статтю нам іноді давали готову з району. На останній сторінці ми друкували оголошення-анекдоти-гороскопи, на третій - українські новини з Інтернету, тож весь редакційний колектив з п’яти осіб мав заповнити місцевими новинами лише одну сторінку», - згадує екс-редактор.

 

Нічого не змінилося й дотепер. На «районки» продовжують виділяти величезні кошти. Для прикладу, Костопільська райрада Рівненської області дає на газету майже таку ж суму, як і на річне утримання дитячого садка повного дня на 52 дитини та на клуб у селі Мирне з населенням понад дві тисячі чоловік. Навіть у райцентрі Костопіль, не кажучи вже про села, далеко не на всіх вулицях є ліхтарі, а якщо і є, то вночі їх вимикають. Прикладів, на що можна витратити з бюджету півмільйона, крім як на газету, можна навести багато. Тож від ліквідації такої газети найбільш б втратили самі працівники. А от читачі, які отримують цю газету здебільшого тільки тому, що районне керівництво просто примушує їх передплачувати свій друкований орган – навряд.


- «Районки», відомчі і державні газети зникнуть, і це потрібно прийняти як факт, - вважає громадський діяч, журналіст, депутат Рівненської обласної ради Сергій Штурхецький. – Це однаково станеться. Зараз є шанс зробити цей процес менш болісним для тих, хто втратить роботу. Інакше можемо прийти до так званого «молдавського сценарію», коли в один рік не стало грошей ні в місцевих бюджетах, ні в центральному. Багато комунальних закладів закрилося, і першими були газети та радіо. Ніхто не буде фінансувати газету з жебрацького бюджету. Місцеві ради почнуть рахувати витрати і скорочувати комунальні заклади. Ось тоді депутати не дозволять за сотні тисяч бюджетних гривень видавати агітку для міського голови чи голови райради. Комунальні ЗМІ на сьогодні і в тому вигляді, в якому вони є – непідйомна плата для громади, це розкіш, яку собі не можуть дозволити навіть найбагатші країни. А про зміст цих видань краще промовчати.

 

Поки Кабмін буде приймати закон про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ, потреба в якому, на думку голови Держкомітету телебачення і радіомовлення Олега Наливайка, уже давно назріла, він радить «районкам» долучитися до проекту Спілки журналістів. Вона пропонує такий собі «конструктор-сайт», на якому можна було б просувати в Інтернеті ту чи іншу газету і почати нарешті заробляти гроші.

 

Світлана ФЕДАС.
 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Гроші

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати