ПОВІДОМЛЕННЯ

 

В сім`ї Паламарчуків з села Прилуцьке, що на Волині, четверо рідних дітей. Приблизно півтора роки тому вони стали опікунами ще трьох дітей і забрали їх зі школи-інтернату для дітей з обмеженими можливостями. Хоча вважається, що виховання в родині набагато краще, ніж в інтернаті, сусіди усиновителів вважають навпаки. І наполягають, що цим дітям було б краще під опікою держави, бо опікуни просто використовують їх як дармову робочу силу.

 

У Головненську школу-інтернат для дітей з обмеженими можливостями тринадцятирічна Дарина, дванадцятирічний Олександр і молодший на два роки Богдан Костичевичі потрапили після того, як суд позбавив батьківських прав їхніх маму й тата. Туди ж потрапила і їхня старша сестра Любов, яка нині навчається в ПТУ. Років через півтора дітей забрала на виховання родина Паламарчуків. Адміністрація інтернату спочатку дуже зраділа, що діти будуть виховуватися у повноцінній родині. Однак згодом почали виникати підозри, чи справді їм добре у прийомних батьків.

 

- Коли ми дізналися, що їх хочуть забрати, то зацікавилися цією сім`єю, - розповідає заступник директора Головненської школи-інтернату для дітей з обмеженими можливостями Валентина Челяда. - Сім’я видавалася нормальною. Та коли одного разу ми запитали в Люби, старшої дівчинки, як живеться її братам і сестрі, вона сказала, що вони чомусь не дуже хочуть з нею розмовляти. Ми звернулися в службу у справах дітей, щоб дізнатися, яка там ситуація. Коли ж приїхали до цих дітей, то побачили, що вони навіть бояться підходити одне до одного.

 

У селі теж говорять, що не все гаразд із дітьми у цій родині. Люди дивуються, за що живе родина, адже ні батько, ні мати ніде не працюють, лише іноді підторговують продуктами на ринку.

 

- Улітку ми звернули увагу, що діти з ранку до вечора працювали у полі. Причому тільки нерідні. Коли люди почали їм про це говорити, вони забрали їх на поле за село, подалі від чужих очей. Кажуть, що ці діти і вдома роблять усю роботу. Натомість своїх рідних Паламарчуки до праці не примушують, - розповідають сусіди.

 

Про свої підозри люди неодноразово писали в районну службу у справах дітей, в міліцію, прокуратуру та інші установи. Однак нікого ця інформація не зацікавила, приїздила лише комісія з обласної служби у справах дітей.

 

- Тоді, чекаючи комісію, Ніна Паламарчук ходила з дітьми по хатах і просила людей, щоб вони казали, якщо питатимуть, що вони з чоловіком добре ставляться до дітей, - кажуть сусіди.

 

Старша сестра Любов пізніше казала, що востаннє бачилася зі своїми братами та сестрою давно, але часто спілкується з ними по телефону, і нічого дивного вона не помічала. Щоб звикнути до нової сім’ї, потрібен час, а півроку тому померла рідна мати, і вони про це знають. Приблизно такої ж думки і начальник Ківерцівської районної служби у справах дітей Наталія Скубій: про порушення прав дітей у цій родині їй нічого не відомо.

 

- Діти навчаються у школі, у них хороші оцінки, - каже пані Скубій. - Батьки намагаються робити усе, аби дітям було добре. А стосовно заяв і звернень людей, то, на мою думку, причина в іншому.

 

Дільничний міліціонер Іван Гусарук теж вважає, що питання не в дітях, а в конфлікті між сусідами. Вони, маніпулюючи дітьми, намагаються звести порахунки. Міліціонер і сам неодноразово був свідком їхніх сварок, щоправда, досі не розібрався, в чому справа.

 

- Я не можу сказати точно, чи в цій сім’ї насправді використовують дітей, але той факт, що Паламарчуки конфліктують з усіма, на жаль, є, - каже пан Гусарук. - Вже неодноразово до мене зверталися люди, і кожен розповідав своє. Кілька місяців тому Руслан Паламарчук, прийомний батько, написав заяву в міліцію. Мовляв, його побила сусідка. За цим фактом порушили справу і кілька днів тому відбулося перше судове слухання. Селяни жартують: та жінка побила Паламарчука рушником, і за це він потягнув її до суду.

 

 Ірина МУСІЙ.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати