PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

День медичного працівника в Україні традиційно відзначається у третю неділю червня. Це, в першу чергу, знак поваги та визнання важливої ролі медиків в житті, як країни в цілому, так і кожного з нас. Без медичних працівників – лікарів, фельдшерів, медичних сестер – немислиме життя. Так було завжди. У різні епохи існування людей на Землі поруч були ті, хто рятував, надавав допомогу у критичних станах, витягав з обіймів смерті, лікував усі відомі хвороби і такі, про які ще ніхто нічого не знав, хто зустрічав нові життя та допомагав одужанню…

Начальник медичної служби військовій частині 3053 Нацгвардії- начальник медичного пункту майор медичної служби майор Віталій Лисюк. Усе своє свідоме життя мав бажання допомагати людям, і впевнений, що найкращий спосіб реалізувати це бажання, яке було з ним завжди, - стати лікарем.

В іншій ролі ніколи себе не уявляв, навіть не припускав такої можливості. Планомірно ішов до своєї мети: на початку дев’яностих вступив до Хмельницького медичного училища, по закінченню якого пішов працювати в одну з обласних лікарень у відділення швидкої допомоги, фельдшером. Ось там навчився, мабуть, всього, з чим може стикнутися медик у критичних умовах – травми, кровотечі, рани, наслідки нещасних випадків… Різниця між лікарем та фельдшером швидкої – мінімальна. Ти просто мусиш знати й уміти все, бо в твоїх руках, без перебільшення, життя людей. Це спонукало саморозвиватися, шукати додаткову інформацію, постійно вчитися, питати і знаходити відповіді, щоб знати, вміти, рятувати…Після цього ще мав річний досвід роботи у сільському фельдшерсько-акушерському пункті - розповідає майор Лисюк.

Читайте також: Офіцер Нацгвардії Олексій Роєнко розповів про роль резервістів у зміцненні обороноздатності України (ФОТО)

І, звичайно, бути фельдшером на швидкій або на ФАПі – цього для нього вже було замало. Хотілося вчитися далі, щоб мати свободу, як лікар, самостійно приймати рішення щодо лікування тих, хто звернувся по допомогу, або кого доправили для порятунку.

А щоб цього досягти, звісно, потрібно було вступити й добре закінчити один з найкращих медичних навчальних закладів нашої країни. Я обрав Буковинський державний медичний університет. Завжди з теплом згадую студентські роки, навчання, відпочинок…Знання й навички, які виніс звідти, насправді на вагу золота. По закінченню, отримавши фах «Терапія» – одразу до праці, про яку так довго мріяв. Так склалося, що судилося стати військовим лікарем, - усміхається Віталій Дем’янович, - і я вдячний долі, що все саме так. Шістнадцять років відслужив у Райковецькій виправній колонії лікарем, там і отримав військове звання. Лікував засуджених,траплялося у практиці різне... Був начальником медичної частини виправної колонії. Все разом загартувало характер, дало нові знання, уміння й навички. З 2018-го служу у військовій частині 3053 Нацгвардії. Невдовзі після влаштування на службу виїхав на ротацію в зону ООС . Перед виїздом був готовий до всього - ділиться лікар.

На Сході країни, у Донецькій області, майор Лисюк у якості офіцера медичного забезпечення батальйонної групи надавав невідкладну та планову медичну допомогу бійцям на взводно-опорних пунктах та блокпостах, займався організацією медичної служби, здійснював керівництво санінструкторами, які були у кожній роті на тій території.

Доводилося, звичайно, надавати екстренну допомогу при різних «гострих» станах, госпіталізувати у лікувальні заклади Збройних сил, багато іншого… Дякувати Богу, нічого непоправного не траплялося, всі живими й здоровими повернулися додому - згадує медик.

Читайте також: Нацгвардієць Олександр Михальчук розповів про службу в міжнародному миротворчому контингенті (ФОТО)

Його справа – це його життя, іншого, як зізнається майор Лисюк, для себе не хоче. А ще однією великою любов’ю гвардійського лікаря, окрім медицини, є гори, подорожі й рибололовля. І найкраще, коли все це разом!

Гори надають сил, подорожі – нових вражень, а риболовля – відновлення душевної рівноваги. Коли справа, яку робиш професійно і любиш всією душею, час від часу змінюється такими задоволеннями, які дарує нам сама природа, що ще потрібно людині для простого, справжнього людського щастя? - усміхається лікар.

Впевнений, що у кожної людини є своє покликання, місія, задля здійснення якої ми всі прийшли у це життя. І коли ти зумів розпізнати це своє покликання, завдання, місію, і вона, до того ж, приносить особисто тобі велике задоволення від процесу та результатів – оце і є справжнє щастя! - підсумував майор медичної служби Віталій Лисюк. 

Фото з особистого архіву Віталія Лисюка

Читайте також: Чиновники

Поділитися
в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати