PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

Сьогоднішня розповідь – про красиву та розумну жінку, професіонала своєї справи командира 3-го відділення 1-го взводу першої стрілецької роти в/ч 3053 молодшого сержанта Валентину Ніжник.

Валентина – одна з небагатьох жінок, що служать у бойових підрозділах, а тим паче – жінок-командирів, їх у військовій частині всього двоє. Але справляються з обов’язками та завданнями не гірше за чоловіків.

Читайте також: У Луцьку жінка-поліцейська у позаробочий час зупинила побиття чоловіка хуліганами (ФОТО)

Пані Валентина прийшла у Нацгвардію, як говорять, «з цивільних» два з половиною роки тому. Думала, спробує, подивиться… А вийшло так, що військова справа стала справою її життя, улюбленою справою, тому вже впевнена – вона тут всерйоз і надовго.

За освітою я філолог – викладач англійської мови та літератури. Після закінчення університету три роки працювала в одній з сільських шкіл Славутського району на Хмельниччині. Вийшла заміж і переїхала з чоловіком до обласного центру, де народилися два наших синочки. Після закінчення декретної відпустки постало питання повернення на попереднє місце роботи – в село, викладати англійську мову. Це, звичайно, було проблематично, бо ж сім’я – чоловік і двоє малих дітей - в місті. Стала роздумувати над працевлаштуванням у Хмельницькому. А тоді мій брат Олександр, що служить інструктором у військовій частині 3053, запропонував спробувати себе як військова, тобто поступити на службу за контрактом у його частину. Признаюсь, спочатку така думка видалася мені досить екстремальною – розповіла Валентина Ніжник, - однак, подумала: «А чому б ні?.. Хіба я не справлюся?..» І ось – все вийшло, я тут вже третій рік, справляюся, думаю, непогано…

Що таке військова дисципліна, обов’язки, статут та багато інших речей Валентина знала давно, вдома велися розмови, постійно перебувала «в курсі», що робиться у цій сфері, оскільки, крім того, що рідний брат вже багато років є нацгвардійцем, чоловік Валентини служить у поліції, що, як відомо,в багатьох напрямках співпрацює з Нацгвардією, виконує подібні завдання у деяких напрямках. Тож куди іде служити, точно знала і добре уявляла.

Читайте також: Хмельницька молодь відвідала військову частину НГУ (ФОТО)

На початку прийшла у стрілецьку роту звичайним солдатом, як і інші в підрозділі займалася перевезенням спецконтингенту та несла службу з охорони судів. Важко не було, вважаю – головне оптимістичний настій, правильне налаштування. Я швидко адаптувалася, мені подобалося те, чим займаюся. Але на якомусь етапі зрозуміла, що можу значно більше і коли запропонували поїхати навчатися на сержанта у Навчальний центр Нацгвардії, що в Золочеві, я одразу ж з радістю погодилася. Родина мене, звичайно ж ,підтримала. Чоловік чудово справлявся з синами цих чотири місяці, поки я була на навчанні, - згадує військова.

З Золочева Валентина повернулася молодшим сержантом і одразу прийняла командування відділенням однієї зі стрілецьких рот військової частини.

Так, обов’язків побільшало, а з ними, звичайно, і відповідальності. Але вже точно знаю, що це – моє, тут я на своєму місці, почуваюся впевнено. Ясно, що постійно потрібно навчатися, підвищувати свою кваліфікацію, професійний рівень, майстерність і я готова до цього - запевняє Валентина.

Дійсно, керівництво відділенням бойового підрозділу добре вдається і жінкам – всупереч стереотипу, що це суто чоловіче заняття. Як свідчить практика - все залежить від особистісних характеристик та якостей.
Командира відділення Валентину Ніжник поважають підлеглі та колеги, солдати строкової та контрактної служби визнають у ній авторитета та професіонала.

Читайте також: За один вечір відразу у трьох хмельничан вилучили наркотики

На службі молодший сержант Ніжник – компетентна та вимоглива, як до себе, так і до інших,командир, вдома – ніжна дружина й турботлива мама, жінка, що знаходить відпочинок та втіху у суто жіночих заняттях – рукоділлі, а особливо – українській вишивці хрестиком.

На запитання «Ким працює твоя мама?» мій молодший, п’ятирічний син відповідає: «Мама стріляє» - сміється Валентина – Думаємо з чоловіком, що подаємо хороший приклад для наших синів, хоч вони ще маленькі – 5 та 8 років – але важливо, щоб вони бачили щодня у власній сім’ї, що означає любити свою країну, служити своєму народу, захищати, бути дисциплінованим, вміти відповідати за власні слова та вчинки.

Фото прес-служби в/ч 3053
 

Читайте також: Останні інтервю з провідними діячами України

Поділитися
в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати