ПОВІДОМЛЕННЯ

 

Каже, що у полоні в Слов’янську на Донеччині вона писала вірші

 

Ще навесні Ірму Крат сепаратисти захопили на блокпосту у Слов`янську. Вона провела у полоні 77 днів і разом з іншими була звільнена після того, як противник залишив місто. Ірма вважає себе знаменитістю. Вона як тележурналістка й активістка Майдану стала відомою і в Росії після сюжетів телеканалів Lifenews та НТВ. Хоча Ірма й заявляє про себе як про палку й незламну патріотку своєї держави, в Україні ставлення до неї неоднозначне. Деякі українські видання висловлюють сумніви, чи вона взагалі журналіст і сотник жіночої сотні Майдану, підозрюючи її у провокаціях і дискредитації Майдану. Тепер Ірма Крат каже, що облишила журналістику і що сьогодні ж їде у зону проведення АТО… як співачка, щоб виконувати там власні пісні, які писала у полоні. Про своє перебування там вона розповіла кореспондентові «PRESS-Центру».

 

 

- Як ви опинилися у Слов’янську?


- Я поїхала сама, як журналіст і патріот. І коли у мене запитують, чого я туди їхала, або навіщо нам тепер боротися за Донецький аеропорт, у відповідь мені хочеться дати в пику! Я дізналася, що хлопці з 25-го десантного батальйону потрапили в полон, і вирішила, що як журналіст зможу побачитися і поговорити з ними. Я вірила, що зможу допомогти звільнити їх, і поїхала як редактор телеканалу «Прихована правда». Щоправда, без журналістського посвідчення і з мікрофоном «112 телеканалу». На той час терористів у Слов’янську було не більше сорока, я подумала, що зможу допомогти швидко звільнити наших хлопців. Це було наприкінці квітня. Уже там почула про розстріл трьох людей на блокпосту і що в цьому звинуватили «Правий сектор» і Яроша. Коли приїхала на блокпост, там були іноземні журналісти, якийсь чоловік так хвацько давав коментарі про кулі, які розкриваються у тілі людини, ніби рекламував їх. Я вимагала, щоб для мене знайшли свідка розстрілу. Приїхали якісь люди, взяли мене попід руки і повезли. Я зрозуміла, що на цьому моя журналістська робота у Слов’янську закінчилася. Мене взяли у полон. Мабуть, я сама була винна, обережніше треба було поводитися. Але як не тоді, то іншого дня я попалася б.


- Довго були в полоні?


- 77 днів. Днів сім мене тримали у підвалі будівлі СБУ у Слов’янську, потім перевели в будівлю міськради. Що тоді про мене російське телебачення тільки не показувало! Що я - онука генерала СС, садистка, яка відрізала на Майдані голови беркутівцям і катувала їх, запихаючи голки під нігті, і що я снайпер з Майдану, стріляла по наших людях. Фільми жахів про мене вони показували майже щодня. Уже пізніше одна знайома запитала, що я, мабуть, такого не робила, бо вона мене давно знає. Російське ТБ так усе це подавало, так багато разів про це говорилося, що я й сама засумнівалася, чи не різала я комусь голови… Їм не звикати, вони давно руку на брехні набили: беруть фото 20-річної давності, з іншої війни, і кажуть, що це відбувається ось тут і зараз. А головне – росіяни в усе це вірять, не піддаючи сумніву. Але це – картковий будиночок, який розвалиться рано чи пізно, бо побудований на брехні.

 

 

- Як вас звільнили з полону?


- Полонених у міськраді було всього близько 60-ти. Терористи жінок виставляли живим щитом, щоб себе захистити. У цій будівлі були і "народный мер" Слов’янська Вячеслав Пономарьов, й Ігор Стрєлков. Пономарьов часто приходив поговорити зі мною. А Стрєлкову я там, у полоні, лист написала, що люблю Україну і буду любити завжди. Конвой довго не хотів лист йому передавати. За мене навіть викуп пропонували, 100 тисяч доларів, мій колишній чоловік пропонував. Але вони не погодилися, подумали, що я дуже знаменита. Коли наші звільнили Слов’янськ, Стрєлков полонених обміняв. Вони відступили, залишивши нас у будівлі. Нас нібито знайшли місцеві мешканці, начальник міліції прийшов. Це було на початку липня. Стрєлков пізніше на тему Ірми Крат написав десь, що вона у полоні жила добре. Ну, якщо я все життя мріяла сидіти у підвалі, значить, справді добре. Я ніколи не повірю у розповіді, що хтось утік з полону – це неможливо. Хіба стрибати з вікна, ламаючи руки-ноги, і все одно попадешся. І лише ті, хто сильний духом, залишиться після полону нормальною людиною. А хто слабший – стане інвалідом на все життя. Я з багатьма полоненими спілкувалася. Сама у полоні писала вірші. На свободі так не пишеться, як там.


- З сепаратистами під час полону розмовляли?


- Так, з багатьма. Більшість з них насправді не хочуть Новоросії, вони проти нинішнього українського уряду. Але це Донецьк, у них не прийнято свою думку висловлювати. Ополченці – це зомбований народ, який насправді не хоче поділу України. Сказати про це у них тепер - розстріл.


- Чому вирішили знову їхати в АТО?


- Куди саме поїду – це секрет. Але вже не як журналіст, цю професію я облишила, тепер я співачка. Виконую власні пісні, написані в полоні. Знаєте, як я співаю? Краще за Аллу Пугачову! У мене купа переглядів на Youtube. Спробую щось пояснити людям на звільнених територіях, бо декотрі продовжують в бік Росії дивитися. Сподіваюся, що цього разу в полон не потраплю.

 

Спілкувалася Світлана ФЕДАС.

 

Довідка. Ірмі Крат 30 років. Вона родом з хутора Хитці Гадяцького району на Полтавщині. Після школи пішла навчатися в ПТУ, де отримала професію бухгалтера. Працювала нянею та продавцем на ринку, а невдовзі пішла працювати в газету. Журналістської чи будь-якої іншої вищої освіти Ірма не отримала, навчання в університеті полишила на першому курсі через народження дитини.


У 2011 році вона вступила в Народну партію, але потім пішла з її лав. На виборах у 2012 році балотувалася до Верховної Ради, але не пройшла.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати