PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

На початку 2014 року російські диверсанти та найманці в Маріуполі почали втілювати в життя кремлівський сценарій силового захопленню міста під прикриттям акцій протестів місцевих мешканців. Наприкінці зими антиукраїнські мітинги вже мали чіткий російський підтекст та символіку.

15 березня проросійські мітингувальники у Маріуполі закликати до проведення референдуму про вихід з-під української влади та здобуття самостійності. За підтримки місцевих мешканців під впливом кремлівської пропаганди російські розвідувально-диверсійні групи починають вдаватися до силових акцій. Зокрема, 13 квітня 2014 року російські бойовики захоплюють будівлю Маріупольської міської ради. Того ж дня вони напали на мітинг прихильників соборності України, 9 проукраїнських активістів потрапили до реанімації…

З нагоди відзначення 5-річчя звільнення Маріуполя від російських окупантів пропонуємо згадати найгарячіші події, учасниками яких були військовослужбовці Національної гвардії України. Спогади захисників Маріуполя дають змогу зрозуміти ситуацію, яка на той час склалася в місті і оцінити дії українського керівництва.

Увечері 16 квітня група невідомих у балаклавах заблокувала виїзд маріупольської військової частини 3057 Національної гвардії України. Вони вимагали від керівництва частини здати військове містечко, де в цей час зберігалося чимало зброї. Ховаючись за спинами мирних жителів міста, що зібралися перед контрольно-пропускним пунктом військової частини, група озброєних людей здійснила спробу штурму військового об’єкта. Зламали ворота, жбурляти у військових «коктейлі Молотова» і застосували вогнепальну зброю. У той день військовослужбовці Маріупольського полку НГУ вперше вступили у двобій з російськими найманцями. Військова частина 3057 дала збройну відсіч російським посіпакам, не дочікуючись наказу «зверху» на застосування зброї. Нападники змушені були відійти.

9 травня в Маріуполі відбувались масові заходи з нагоди вшанування пам’яті загиблих та ветеранів Другої світової війни. Всі розуміли, що в цей день російські спецслужби можуть організувати в місті провокації та сутички, для дестабілізації ситуації в місті. Маріуполь був ключовим містом для Кремля, необхідним для встановлення контроля над Донбасом.

…Зранку ворожа диверсійно-розвідувальна група «Мангуст» захопила будівлю маріупольського відділу міліції. В цей час там відбувалась нарада керівників підрозділів різних силових відомств, щодо організації взаємодії для забезпечення охорони громадського порядку в місті. Вони забарикадувались на третьому поверсі. Їм на допомогу прибули військовослужбовці Національної гвардії України, добровольці батальйону «Дніпро-1», «Азов» (з 11 листопада 2014 року полк «Азов» увійшов до складу НГУ), бійці 72-ої бригади на БМП та тактична група спецпідрозділу «Омега» НГУ.

Будівля міськвідділу була повністю охоплена полум’ям. Кабінети, які вели у внутрішній дворик, були загратовані. У двох із них знаходились 7 осіб – три жінки і чотири чоловіка. До них нікому не було діла. Ми намагались звільнити заблокованих на першому поверсі людей. Всі в цивільному були працівниками Маріупольського міськвідділу міліції. Почали шукати трос, а його ні в кого не було. В автобусі знайшли коротенький 2-метровий трос. Під’їхали максимально до будівлі, зачепили та зірвали решітку і звільнили їх. Вони би там так і загинули, якби ми їх не дістали. Весь цей час з усіх сторін постійно вівся хаотичний вогонь. Люди з натовпу з-за спин жінок, дітей, ветеранів стріляли по нам з пістолетів. Не знаю, як вони не влучали в нас, мабуть, просто не навчені. На той час, окрім сепаратистів, був убитий один військовослужбовець строкової служби з львівської частини (солдат в/ч 4114 Богдан Шлемкевич - авт.), троє гвардійців отримали поранення. - згадує командир тактичної групи спецпідрозділу «Омега» НГУ з позивним «Бук»

Наступного дня після виходу в Маріупольський аеропорт, було проведено операцію з вивозу поранених гвардійців з місцевих лікарень та їх евакуацію на територію підконтрольну українській владі.

Після відходу українських підрозділів з міста в аеропорт у Маріуполі почалися грабежі та погроми. Українські сили встановили блок-пости на основних дорогах навколо Маріуполя. У місті працювали українські розвідувальні групи.

Тоді мене вразило, що мешканці Маріуполя, вночі, ховаючись від сепаратистів, приносили нам каремати, сигарети, харчі та воду. Одна сімейна пара взагалі притягнула 40-літровий бідон зеленого борщу. Щоб переконати нас, що їжа не отруєна, вони на наших очах з’їли по тарілці і чекали годину, щоб показати, що все добре. Борщ виявився дуже смачний. Але справа була в довірі. Вони знали, що ми зі Львова, і не казали на нас бандерівці. Відносились як до рідних. Знаєте, є таке відчуття, коли ти за кордоном далеко від рідної землі і зустрічаєш там українця – ось тоді було схоже відчуття. - розповів Роман Грицик, старший прапорщик військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ.

12 червня нацгвардійців зняли з блокпостів. Керівництво АТО передало охорону міста військовослужбовцям Збройних сил України.

Операція з повного звільнення Маріуполя від бойовиків була проведена 13 червня 2014 року. Звільнення окупованого Маріуполя розпочалося зі штурму штабу бойовиків на вулиці Грецькій. У спецоперації взяли участь близько 500 воїнів добровольчих батальйонів «Азов», «Дніпро-1», Національної гвардії України та ЗСУ.

Нас підняли о 3 годині ранку. Нам поставили завдання по утриманню кільця навколо опорних пунктів ворога, не давати бойовим групам сепаратистів змоги вирватись та зайти в тил й фланги штурмових підрозділів. Центр Маріуполя був очеплений. То тут, то там з’являлись озброєнні фігурки, і знову зникали між будинків та в зелені. Ми звісно відкривали вогонь. Кожен утримував свій сектор. У цей день місто прокинулось від вибухів та автоматних черг. Бої закінчились близько опівдня. Дякуючи Богу ніхто з наших хлопців не зазнав ушкоджень. - Роман Грицик, старший прапорщик військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ.

 Читайте також: На Сході України відновили рух на ділянці залізничної колії між Маріуполем та Волновахою

Було червоне сонце схоже, як день апокаліпсиса. Нам сказали вимкнути всім телефони, щоб не було витоку інформації. Ми швидко екіпірувалися, командир нам всім поставив чіткі завдання. Ми зарядили зброю, сіли в автобус і виїхали у центр міста. Почався бій: стріляли з гранатометів, кулеметів, автоматів. Снайпери працювали як з тієї сторони, так і з нашої. Пам’ятаю, я піднявся на останній поверх багатоповерхівки і побачив, як знизу все кишіло людьми зі зброєю. Все відбувалось дуже активно. Стріляли із зеніток, спалили їхню броньовану машину, потім загорівся будинок, в якому знаходились ворожі позиції. А був ще випадок, коли позаду до нас підїжджала машина. Її кричали сигналізували зупинитися, але водій пішов на прорив. Тоді нам довелось відкрити вогонь. За кермом сидів сепаратист, у нього було два поранення – в плече і в ногу. - «Ден», військовослужбовець військової частини 3008 НГУ.

Читайте також: Європа заговорила про нові санкції проти Росії через події в Маріуполі

На той час місто кишіло бойовиками. Ми вийшли на свої позиції, розпочався штурм позицій бойовиків. Бій відбувалися у центрі міста, тому було дуже складно. Противник намагався вирватися з вогневого кільця, поранивши трьох бійців «Азова», члени незаконного збройного формування вийшли на передові позиції нашого підрозділу. Ми відкрили вогонь. У результаті тієї операції ми затримали чимало бойовиків… Тепер розумію, якби ми тоді не вибили бойовиків з міста, могли втратити Маріуполь. Після його звільнення люди почали виходити на вулиці, спілкувались з нами. Було дуже приємно бачити, що через 2 місяці їх відношення до нас змінилося - вони раділи, - «Карбон», військовослужбовець військової частини 3008 НГУ.

Ми спішились біля готелю «Спартак». Пам’ятаю, як один з бійців – здається, у нього був позивний «Легіонер», - вистрибнув з вантажівки й одразу ж напоровся на розтяжку, або здетонував один із пострілів до РПГ. Словом, пролунав вибух, і усі подумали, що нас обстрілюють з міномета. Коли раптом нам кажуть: «Є трьохсотий». Ми висунулися вперед, за нами в місто зайшла рота нацгвардійців Артема Ілюхіна, яка очепила район і блокувала можливий відхід противника.

Між нами та барикадою сепаратистів зав`язався бій, я отримав наказ короткими чергами прикривати пересування моєї групи. Згодом я нарахував, що відпрацював по барикаді близько тисячі набоїв. Група перейшла через вулицю і почала зачищати будівлі на тій стороні. Ми цього не знали, але на перехресті цих вулиць бойовики на проводи нав’язали фугаси.

На перехресті тривав бій, ми прикривали перехід групи, а ворог відстрілювався з зайнятих ним будівель ПТУ, СБУ, ПриватБанка та інших. Спершу по ворожій барикаді відпрацював наш боєць з РПГ. Потім мені довелося коригувати вогонь зенітки, після чого нам вдалося зайняти позиції біля барикади. Коли стріляє ЗУ-23-2 – це дійсно вражаюче видовище! Вони тоді потужно відпрацювали по терористах. Що стосується фугасів, то бойовики планували їх підірвати у випадку, коли б ми зайняли перехрестя, тоді від нас би нічого не лишилося. Але вогнем зенітної установки було пошкоджено проводи, тож детонації не відбулося й ми змогли підійти і зайняти позиції. Я побачив на барикаді прапор так званої «ДНР» і вирішив зірвати його. Пізніше ми використовували цю ганчірку в якості килимка, щоб витирати ноги… - «Борман», кулеметник добровольчого батальйону «Азов» (нині військовослужбовець бригади швидкого реагування НГУ – ред.)

Слава Україні! Разом до перемоги!

Автори - Віталій Сич, Андрій Куліш, Володимир Хаверко, Анна Лазуренко (публікується зі скороченнями)

Фото з архівів військових частин та учасників тих подій
 

Читайте також: Новини АТО

Поділитися
в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Особлива тема

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати