PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

Дослідження геноциду єврейського населення Буковини в роки Другої Світової війни стало можливим лише в останнє десятиліття.

На початку липня 1941 року Чернівецька область була окупована румуно-німецькими військами. На середину 1941 року в краї за різними статистичними даними проживало близько 102–103 тис. євреїв, з яких майже 60 тис. були чернівчанами.

З перших днів окупації в містах та селах Буковини румунські солдати, німецька поліція безпеки та СД (зондеркоманда 10 б), а також незначна частина місцевого населення, яка підтримала окупантів, почали в широких масштабах здійснювати пограбування, приниження та вбивства єврейського населення. Лише у липні – вересні 1941 року на теренах краю було вбито та закатовано понад 12 тис. євреїв.

У липні 1941 року вбивства єврейського населення Буковини відбувалися в основному хаотично, безконтрольно.

Румунські окупанти знищували усіх, не жаліючи жінок, дітей, людей похилого віку. Однак румунська влада призупинила ці процеси й розпочала концентрацію єврейського населення в тимчасове гетто для подальшого транспортування людей на територію Трансільванії.

В Чернівцях з перших днів окупації відбувались плюндрування і масові вбивства єврейського населення, було спалено велику синагогу «Темпль». Євреїв свавільно виганяли з помешкань, грабували, калічили. Румунські війська та війська німецького гестапо без розбору розстрілювали людей, багатьох було депортовано на примусові роботи.

Євреям було заборонено з’являтись у місті після 14.00, а з серпня 1941 року для єврейського населення стало обов’язковим носити жовту зірку. Перехід до Румунії 1 вересня 1941 року території між Дністром та Південним Бугом (Трансністрії) дозволив румунській окупаційній владі здійснити свій задум, який не вдався влітку, а саме депортувати за Дністер усіх євреїв Буковини. Загалом з Чернівців було виведено 28 391 євреїв.

Майже 20 тис. буковинських євреїв отримали від румунської влади так звані «авторизації», які дозволяли їм залишитися в місті. Цим румуни намагалися запобігти економічному крахові, який за інших умов невідворотно настав би. Багато авторизацій виписувалися за великі гроші та за особистим клопотанням примаря Чернівців Трояна Поповича.

Після його звільнення з посади влітку 1942 року в Трансністрію було депортовано ще 5 тис. буковинських євреїв. У переповнених гетто і багатьох таборах Трансністрії були жахливі умови життя. Спочатку більшість буковинських євреїв жили з продажу свого останнього майна. Багато померло від голоду, епідемій або від жахливих умов праці на німецьких будівельних об’єктах. Незначна частина євреїв отримувала грошову та матеріальну допомогу через румунських офіцерів від родичів, що залишилися в Чернівцях або в Румунії.

Навесні 1944 року в ході радянського наступу було звільнено з гетто і таборів Трансністрії тих буковинських євреїв, які зуміли вижити в нелюдських умовах. Із 90 тис. буковинців, яких було в 1941-1942 роках депортовано за Дністер, лише 9 тис. пережили трансністрійське пекло. У багатьох склалось враження, що тисячі євреїв мовчки йшли на страту. Але це ще один із міфів про Голокост.

На Буковині відомо багато прикладів морального та збройного спротиву зі сторони єврейства. Прикладом може бути діяльність чернівецької антинацистської організації, яка складалась із 147 членів, переважно євреїв. Заслуговує на увагу героїчний вчинок чилійського консула в Чернівцях Г. Шимоновича. Відомо багато прикладів боротьби в таборах Трансністрії. Проте більшість людей, які були виснажені голодом, знесилені фізично, зламані морально, не могли чинити опору.

Після завершення війни основна частина буковинського єврейства, яка пережила Голокост, повернулася в рідні Чернівці. Однак вже тоді розпочався поступовий процес еміграції буковинських євреїв за кордон, здебільшого в Ізраїль. З часом більшість євреїв розчарувалась у радянському способі життя, а дехто навіть зазнав переслідувань з боку антисемітської політики за часів Сталіна.

Після війни євреї проживали, головним чином, в Чернівцях, де до війни мешкало понад 50 тис. євреїв, зараз приблизно 4 тис.

Отже, внаслідок Голокосту в період німецько-румунської окупації (1941– 1944 рр.) єврейство Буковини зазнало жорстоких страждань та випробувань, величезних людських та матеріальних втрат, що остаточно підірвало суспільні, економічні, культурні позиції єврейського населення в краї.

Свідками тих жахливих років є спогади і вічні мовчазні пам’ятні знаки, братські могили, архітектурні будівлі, вулиці міста. Ми повинні пам’ятати, щоб більше не повторити трагедії. 

Фото з відкритих джерел

Читайте також: Огляд останніх новин Чернівців

Читайте також: Чиновники

Поділитися
в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати