ПОВІДОМЛЕННЯ

Фото vk.com


Бурштиновий бізнес на Поліссі стає фатальним не лише для тамтешньої унікальної природи. Свою смерть у кількаметрових копанках знаходить чимало тамтешніх мешканців. І скільки б лиха поліським родинам не наробив незаконний видобуток бурштину, скільки б землі не понищили старателі, відмовлятись від нього ніхто не збирається. Хоча й визнають – легалізація значно полегшила б їхню роботу. Звичайний мешканець села у Сарненському районі Рівненської області на ім’я Іван розповідає про особливості цього бізнесу та про те, в яких умовах та з якою небезпекою для життя працюють копачі.

 

Найбільше бурштину – на півночі Рівненської області. Усі можливі поклади вже перекопані нелегальними старателями, тому вони почали освоювати нові території. Зокрема, Олевський район, що північному заході Житомирської області. У тих самих широтах, що й поклади рівненського бурштину. Але тут є одна особливість – за можливість копати бурштин люди платять гроші. Кому – вони й самі не знають – на дорозі до лісу стоять імпровізовані блок-пости, де хлопці у масках пропускають лише місцеві автівки.


- Встаємо третій ранку, о четвертій виїжджаємо, їдемо до Олевського району 160 кілометрів. Додому повертаємось пізно ввечері, тобто на сон залишається 4-5 годин. При заїзді на територію урочища, в якому копають бурштин, стоять охоронці у масках, котрі з кожної людини у машині беруть по 300 гривень за день. Цікаво, що місцеві не платять – гроші беруть лише з приїжджих. А ми, окрім цих грошей, платимо кількасот гривень за бус – загалом десь витрат 500 гривень на день. Але видобуток може все з легкістю перекрити – навіть якщо один день нічого не викопаєш, у наступні дні може поталанити більше. В середньому – по 100-200 доларів на день досвідчений старатель може заробити. Було таке, що хлопці по 8,5 тисяч доларів на людину за день «піднімали». Рекорд, який я знаю – 280 тисяч доларів на кількох чоловік, і це хлопці-школярі накопали.

 

 

- Скільки коштує нині бурштин?


- Ціна на бурштин залежить від розміру. Зокрема, камінці до двох грам, т. зв. «мінусовка» - 50 доларів за кілограм. Від двох до п’яти грам – по 250 доларів. Від п’яти до десяти грам – 700-800 доларів, від 10 до 20 грам – 1100 за кілограм, 20-50 грам – 3300 доларів, 50-100 грам – 4500 доларів, 100-200 грам - 6000 доларів. А вже великі камені – за домовленостями, але це величезні гроші. Якраз ті 280 тисяч хлопці підняли за великий шматок.

 

- Де ви здаєте камінь?


- Приймати бурштин можуть навіть там, на місці. У нашому селі вже чоловік 10 приймають. У них прямо в хатах лежать пачки доларів. Міліція прекрасно знає про всіх, хто приймає. Рейди часом бувають у місцях копання, але нас часто попереджають, кажуть «Ідіть, півгодини десь погуляйте». Якщо ж виникає якась небезпека, усі копачі збиваються в купу, беруть у руки лопати, зброї ніхто не має, тому чіпати їх ніхто не буде.

 

Символічна статуетка з Музею бурштину - бурштинова Феміда

 

- Чи не меншає копачів?


- Зараз там уже менше машин, але ще місяць тому можна було за день побачити до п’яти тисяч автомобілів. Ті, хто бере гроші за в’їзд, мають до трьох мільйонів гривень в день. Щоправда, копачів поменшало після того, як різко впала ціна на камінь. Нині закупівельними дають майже вдвічі менше, ніж хоча б півроку тому. Тому деякі постійні копачі вже відмовляються – бо за в’їзд платять, а накопати достатньо вже не можуть. До речі, у Рівненській області на Поліссі ніхто грошей не бере. А менше дають за бурштин, бо для перевізників, а все викопане вивозиться, звісно, нелегально, кордон «прикрили», тому вивезти каміння важко.


- Чи усвідомлюють старателі, наскільки цей бізнес є небезпечним?


- Ми це бачимо на власні очі. Там, де ми копаємо, загинуло вже кілька десятків людей. Я був присутній при одному випадку, коли завалило трьох чоловіків. Одного одразу на смерть, а двоє інших стояли по пояс у землі. А ми спинами тримали стінки ями, щоб вони не впали на хлопців, поки їх відкопували. Тільки дістали, вилізли – як земля знову зірвалася. Там грунт пісковий, тому може впасти як цегляна стіна і вбити миттєво. Того загиблого хлопця ми діставали як гумового – усі кістки були розтрощені. Наші поліські хлопці вже більше навчені берегтись, а ось житомирян гине багато. Багато хто зникає безвісти – просто засипає.


- А наскільки глибокими є ці ями?


- Ями в середньому по чотири-шість метрів, рідше – до десяти метрів углиб. Копають до того моменту, поки не потраплять на бурштиновий шар – камінь лежить шарами. Звісно, нічого не рекультивують. Хоча в одному із сіл якось тамтешні мешканці винайняли екскаватор за свої гроші, щоб він позасипав ями. Але переважно після копачів залишається місячний пейзаж. Покопали, побачили, що вже там нічого немає – йдуть в інше місце.


- А хто відповідає за шкоду природі?


- Ніхто. Нині копають навіть у заповіднику, посеред лісу. Ми були першими, хто дуба у заповіднику звалив. Дерева зносять, щоб вони не падали у підкопані ями.



Спілкувався Андрій МАТВІЇВ.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати