PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

Фото ілюстративне.

Андреа Пежич, Лаверна Кокс, Кейтлін Дженнер, Дана Інтернешнл, Саша Шаталова, Кіра Маркс, Адріана Дороніна – це далеко не повний список відомих жінок, які раніше були… чоловіками. Джуліана Фарфалла та Інес Рау – моделі, перші жінки-трансгендери, що з’явилися на обкладинці чоловічого журналу Playboy. А Зіанджа – перша українська співачка-трансгендер.

Люди-транссексуали існували впродовж всієї історії людства, проте лише останнім часом про них почали говорити вголос. За попередні кілька років тенденція до появи на публіці таких людей стала зростати у геометричній прогресії по всьому світу. Україна не є виключенням. Але чи хочемо ми бути частиною цієї тенденції?

Звісно бути трансгендером чи представником будь-якої іншої сексуальної меншини, не приховуючись, простіше всього у толерантних Європі і США. У західній демократії ставлення до сексуальної ксенофобії вже давно геть не демократичне.

Впродовж багатьох років, навіть століть наш народ формував уявлення про роль жінки, чоловіка і родини у цьому світі. Ці уявлення ґрунтуються на християнській релігії, на звичаях, на природі людини як біологічного виду. З давніх-давен гомосексуальність, трансвестизм вважалися відхиленнями від норми, психологічними хворобами, явищами, яких слід встидатися. Не кажучи вже про транссексуальність. Власне про транссексуальність і трансгендерність Україна почула вже у третьому тисячолітті, ледь оговтавшись від модної тенденції «не зважати на гомосексуалізм».

Говорячи прямо, для абсолютної більшості українців ЛГБТ – це збочення, одного рівня з ексгібіціонізмом, педофілією, садомазохізмом. Саме з такими уявленнями ми крокуємо в Євросоюз.

Давайте відверто. Позбувшись «совкового» ярма, ми прийняли думку про те, що поряд з нами існують гомосексуалісти. У нашій переважній більшості ми були навіть доволі толерантними до їх існування. За кількома виключеннями: по-перше, ми не вважали це нормою, по-друге, ми воліли, аби їх існування не зачіпало нас, і вони не зачіпали нас, особливо в тролейбусі чи метро.

Тепер все трохи інакше. Однією з обов’язкових європейських цінностей є «суспільство рівних можливостей». Ми таке маємо. У нас однакові права мають люди різних віросповідань, національностей та особливих потреб (інваліди). Проте у нашій свідомості за 27 років незалежності сформувався справедливий стереотип, у якому поряд із явищем ЛГБТ завжди стоїть Євросоюз та США.

Ми толерантні і приймаємо європейські цінності, аж допоки ці цінності не йдуть всупереч із нашими. Основою української державності, нашого соціуму, нашої релігії і, якщо хочете, нашої ментальності є традиційна родина. Тато та мама народжуюсь дитину із первинними статевими ознаками хлопчика чи дівчинки, виховують їх відповідно до цієї статевої приналежності, хлопчик чи дівчина виростають і перетворюються відповідно на чоловіка чи жінку, створюють власну традиційну родину і так далі.

Читайте також: Нардепи голосують за закон, що дозволить будь-кому давати згоду на донорство померлого

Поряд із нами живуть люди з нетрадиційною орієнтацією – заперечувати це безглуздо. Навіть окремі дати для таких людей вигадали: 31 березня – Міжнародний день видимості трансгендерів, 22 жовтня – Міжнародний день депаталогізації трансгендерів, 20 листопада – Міжнародний день пам’яті загиблих трансгендерів.

Втім, у нашому уявленні такі відхилення – це хвороба. До речі, психіатрія солідарна з нами і виокремлює ЛГБТ у класифікаторі психічних та поведінкових розладів за літерою F65. За роки незалежності ми навчилися толерантного ставлення до людей з вадами, у тому числі, з вадами у сексуальній орієнтації. Проте така толерантність закінчується у той момент, коли нас змушують визнавати ЦЕ нормою. Коли наших дітей у школі навчають тому, що ЦЕ норма. Коли нам показують ЦЕ по телебаченню і організовують ЛГБТ-прайди на вулицях міст. Коли нам забороняють вважати ЦЕ збоченням, хоча наші моральні цінності, сформовані впродовж усього життя, кричать, що все навпаки.

Це вже не «толерантність», це агресивне нав’язування більшості українців збоченої свідомості меншості.

Ми рівняємося на більш цивілізований Захід, який у прагненні до абсолютної демократії вже давно вийшов за межі моралі. У Швеції жінкам офіційно дозволили виходити на вулиці з оголеним торсом. У 23 країнах світу одностатеві шлюби офіційно реєструються державою і таким парам дозволено всиновлення дітей. У 12 країнах світу юридично визнаним є «третій гендер».

Колись у 90-х, граючись, хлопчики перевдягалися у дівчаток, і навпаки – це було смішно і трохи соромно. Зараз чоловіки та жінки міняються статевими органами – для нас це все ще соромно, але вже геть не смішно.

Михайлина ДВОРЕЦЬКА. 

Поділитися
в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Народний журналіст

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 2
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати
06.04.2018 04:12

Всі журналісти в один голос пишуть - як це добре - що є різномаїття стосунків, що демократія нас порадувала новими горизонтами повноти миру, що людина вже не може обмежувати себе в бажаннях - про це ж на кожному кроці реклама говорить. А ця журналістка Михайлина ДВОРЕЦЬКА якась ненормальна. Мабуть в неї проблеми з сексом. А вона не подумала, що може чоловік з чоловіком хочуть пізнати батьківство, а жінка з жінкою - материнство... А трансгендери може хочуть вже в відчуттях іншої статі пізнати відчуття попередньої, чи і тої і тої разом - це ж який вибір відчуттів... мрія людства... Треба звернутися до міжнародних органцізацій по толерантності, щоб вони "просвітили" нещасну журналістку, або також "привили" їй толерантність, як і всім іншим сучасним журналістам.

  • Руслан Зелёный
  • Відповісти
12.04.2018 15:35

А вы, молодой человек, адекватный? Т.е. вы считаете это нормальным, когда двое мужчин или две женщины хотят завести ребенка? И дитё будет видеть, что у него два папы или две мамы, вместо нормальной, традиционной семьи. Этих "недолюдей" вообще нужно ограничить от общества. Я бы таких собрала всех на один остров и взорвала бы его к чертям! Пропаганда однополых браков, или вот этих трансгендеров - это уничтожение нации. И да, походу дела вам эта тема близка, раз уж она вас так зацепила. Таким людям, вообще жить не стоит на планете. Ну а если живут, то хотя бы не показывать это общественности. Должно быть стыдно, а тут люди выставляют это напоказ! Зачем? в чем смысл? Если есть геи-то пусть сидят себе в своих домах тихо и имеют друг друга так, чтобы остальные об этом не знали. Мерзость какая то! А вы еще и поддерживаете. Что будет дальше? А если ваш сын придет к вам и скажет что он чувствует что он женщина. Вы как отреагируете? По головке его погладите?! Да я бы отказалась вообще тогда от своего ребенка, а вы пропагандируете это безобразие. Фууу позор. А вы еще и мужчина...

  • Vladislava Melnik Руслан Зелёный
  • Відповісти