ПОВІДОМЛЕННЯ

На місці злочину вбивця залишив паспорт на ім`я Володимира Костяненка


Мати вбитої дубенчанки змогла довести у суді, що справу про убивство її доньки міліція «зам’яла» і закрила, переклавши злочин на мертвого

 

26 травня о 6-й ранку у придорожньому кафе в Дубенському районі на Рівненщині якийсь чоловік зарубав сокирою 28-річну працівницю Ірину Дмитрук. Життя другій працівниці закладу врятував «далекобійник». Її з рубаними ранами відвезли в лікарню.

 

 

У скоєнні кривавого побоїща міліція одразу запідозрила 26-річного харків’янина Володимира Костяненка, який раніше працював у міліцейському спецпідрозділі "Грифон", потім - в охоронній фірмі, звідки був звільнений за порушення дисципліни. Принаймні, паспорт на ім’я Костяненка знайшли в рюкзаку, який залишив у кафе, втікаючи, убивця. Звідки цей чоловік узявся в кафе «Джерело» між селами Підлужжя та Турковичі на Дубенщині, куди він прямував, де взяв сокиру, який мотив убивства – ці та багато інших запитань залишаються без відповіді.


Тижнів через два у тамтешньому ставку був виявлений труп чоловіка, якого міліція визнала убивцею. Таким чином закрили одразу дві справи: про убивство Ірини Дмитрук та про знайдення трупа в ставку.


Як повідомляла у травні газета "Рівне вечірнє", 26 травня о шостій ранку відвідувачів в кафе, де зазвичай зупиняються «далекобійники», ще не було. Ірина хотіла переглянути якісь папери й сіла за стіл. Раптом за її спиною з’явився незнайомець і щосили вдарив її сокирою. Ірина померла одразу. Убивця рушив до іншої працівниці, Марії Стаднійчук, вона кинулася навтьоки. Підбігла до вантажівки, що стояла поряд, і почала гримати у двері. Водій прокинувся, відчинив двері і побачив жінку, яка впала на землю, та чоловіка, що наздогнав її й почав бити сокирою.

 


Водій хотів відібрати сокиру у незнайомця, але той побіг у кафе. Водій, почувши крик пораненої, викликав «швидку» допомогу та міліцію. Убивця тим часом втік, залишивши в кафе свій рюкзак з речами, паспортом на ім’я Костяненка та вісьмома тисячами гривень.


Моторошна звістка одразу розлетілася довколишніми селами. У страху перед не спійманим убивцею люди боялися виходити на вулицю, переповідаючи один одному, хто і де бачив підозрілого чужинця. Нібито бачили його і до, і після трагедії. Що напередодні просив у людей дощовик, а потім, тікаючи, нібито переховувався десь на пасовиську. Люди були одностайними в тому, що якби міліція поспішила, то могла б затримати убивцю.

 

 

А невдовзі у ставку сплив труп.


- Мене як потерпілу слідчий запросив до себе лише раз, - розповідає мама загиблої Ірини Дмитрук Ольга Глушан. – Він повідомив мені, що труп зі ставка – це і є убивця моєї доньки. Я заперечила, бо водій-далекобійник, який бачив його, казав, що той чоловік був у камуфляжний штанах і в берцях, а потопельник був у джинсах і кросівках. На що слідчий відповів, що він, значить, був у двох штанах, і верхні з нього стягнуло намулом у ставку. Може, мій онук, який залишився сиротою, в таке й повірив би, але не я. Тому й відмовилася підписувати без адвоката папери, які мені дав слідчий. Тоді міліціонер запросив якихось двох дівчат підписувати, я здійняла галас, і мене виштовхали. Більше слідчий мене до себе не підпускав. Коли я приходила в міліцію, до мене виходив секретар.

 

Жінка упевнена в тому, що убивцю насправді ніхто не шукав, і навіть одразу після убивства міліція й не намагалася наздогнати його. І що дуже «вчасно» з’явився труп у ставку. А коли батько загиблої спробував заперечити, що слід убивці повів службового собаку у бік залізниці, а не до ставка, слідчий сказав, що то був «дурний пес».

 

- Слідство не хотіло зі мною спілкуватися, бо не мало що мені сказати, - каже Ольга Глушан. - Спочатку розслідування вів один слідчий, а після того, як його затримали з хабаром, справу передали молодому слідчому Пасічнику. Це він і про подвійні штани, і про дурного пса мені розповідав.


Ольга Глушан ініціювала проведення огляду тіла невідомого чоловіка, виявленого у водоймі неподалік місця вбивства, свідками, які бачили убивцю, та взяття у нього відбитків пальців для порівняння з відбитками, які залишив на місці убивства злочинець. Постанову про відмову у вчиненні таких слідчих дій жінка отримала аж у жовтні. Того ж місяця міліція постановила закрити справу у зв’язку зі смертю підозрюваного.


- Маємо великі сумніви, що тіло справді належить убивці, - каже Микола Глотов, адвокат Ольги Глушан. – Чомусь міліція не провела упізнання трупа свідками, тобто водієм та іншою працівницею кафе, хоча б за фотознімками. З трупа було відібрано на експертизу кістку для встановлення, чи справді утопленик – це Костяненко. Експертиза встановила, що чоловік, який вважається батьком Костяненка, насправді йому не батько. А бабуся з Харківщини, може, і справді бабуся, але відсоток ймовірності цього родинного зв`язку у висновку не вказаний. Тобто виходить, що ця ймовірність може бути навіть дуже низька. Якщо батько насправді не батько, виникає запитання, чому міліція зробила саме такий висновок? Чому немає довідки, скажімо, про всиновлення? Чому слідчий, який не є експертом, самостійно написав, що в трупа не можна взяти відбитки пальців? Якщо це справді так, нехай би фахівець зробив кваліфікований висновок. Ні я, ні моя підзахисна не є слідчими, але і у нас виникло багато запитань, які витікають з цієї справи. Для нас очевидно лише те, що одним тілом міліція «закрила» одразу дві справи.

 

19 листопада Дубенський міськрайонний суд за клопотаннями адвоката Глотова погодився з тим, що розслідування загибелі Ірини Дмитрук було неефективним, оскільки слідство не довело «поза розумним сумнівом», що виявлений у річці труп – це тіло убивці. Суд визнав передчасність закриття справи. Другою своєю ухвалою слідчий суддя задовольнив клопотання потерпілої про необхідність проведення упізнання та інших слідчих дій, які безпідставно не провели. Тож розслідування поновлено.

 

Світлана ФЕДАС.

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Кримінал

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати