ПОВІДОМЛЕННЯ

Гурт «Ot Vinta» повернувся зі Сходу, де разом з кількома іншими артистами давав кілька благодійних концертів. Лідер колективу Юрій Журавель каже, що чекав побачити у звільнених від терористів містах ледь не апокаліптичну картину із розбомбленими будинками і вулицями. Натомість, побачене дещо його здивувало. Розповідає Юрій Журавель:


- У тому ж Слов’янську люди спокійно гуляють містом з собаками, курять кальян у кафе. Тобто все, як у мирний час. Сотень спалених танків ми не бачили, лише на одному з блокпостів збоку ми помітили підбитий БТР. Але, звісно, повністю спокійного життя там немає. Коли ми хотіли поставити бус на стоянку, довго шукали, де залишити. Під’їхали до міського відділку міліції – а там нікого немає! Щойно вийшли з машини, почули поруч вибухи. Вирішили шукати платну автостоянку з охороною. А в дорозі нам радили не заходити далеко в кущі, бо там досі можуть залишатись міни-розтяжки.


Загалом, Слов’янськ вразив своєю відсталістю. Усюди радянські назви вулиць, узбіччя зарослі травою, багато бруду. Нас поселили у готель в кращих традиціях Радянського Союзу, адже у організаторів не було багато грошей, а потрібно було десь поселити 50 чоловік. Видали кожному по подушці та простирадлу. При поселенні навіть паспортів не просили, тому хлопці жартували – лідер гурту «Нумер 482» представився Януковичем, його так і записали.


Концерти відбувалися у Слов’янську, Краматорську, Дружківці та у військовій частині – для учасників АТО з різних підрозділів. Звісно, у містах сприймали нас по-різному. Хтось витанцьовував, а хтось тикав середні пальці, називав «бандервою». У Краматорську здивував потужний патріотичний рух, багато українських прапорів. Хоча на деяких стовпах вони були замальовані свастикою. А у Дружківці, де подібних до Слов’янська військових дій не було, публіка найнахабніша.


У Слов’янську одні жінки вимагали щось заспівати російською. Вони навіть були не проти того, щоб я їм гімн Радянського Союзу заграв. Все це викликало дуже бурхливі емоції.


Разом з тим, наші активісти возили з собою книжки українських письменників, і люди їх розбирали із задоволенням. Як і мої малюнки. Дещо вдалося продати, багато чого просто так роздав. А загалом до виставки був великий інтерес, люди підходили, сміялись. У себе за спиною чув шепіт молодих людей «Та це то й самий Журавель, який малює!».


Під час концерту у військовій частині, в якій дислокувалися представники різних підрозділів, хлопці попросили подарувати їм акустичну гітару. Розлучитися із своїми дорогими професійними інструментами ми не могли, а інших ні в кого з музикантів не було. Солдати кажуть, що є люди, які вміють добре грати. Мовляв, була у них одна гітара, та й ту не вберегли.


Загалом, дорога була спокійною, декілька разів перевіряли. А коли поверталися, то на блокпостах вже бачили знайомих хлопців. Настрій у них бойовий!


 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Культура

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати