PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

Богдан та Мар`ян із мамою Галиною. Фото із сімейного архіву.

На чиїй стороні правда в цій історії, наразі сказати важко. Однак чомусь не полишає думка, що діти просто стали заручниками стосунків між дорослими. До редакції PRESS-ЦЕНТР звернулася стурбована Ірина Варениця - тітка двох львів’ян-підлітків Богдана та Мар’яна Погорільців, які залишилися без мами. Хлопці після смерті матері живуть із батьком, а родичі по маминій лінії – бабуся, дідусь і та ж тітка Ірина запевняють, що їм не дають спілкуватися з дітьми. Втягнули у цей сімейний конфлікт навіть адміністрацію гімназії, де навчаються хлопці.

Трагедія у цій львівській сім’ї сталася у вересні 2011 року. Тоді померла 30-річна Галина Погорілець. У молодої жінки була важка невиліковна хвороба. А  на той час семирічний Мар’ян та дев’ятирічний Богдан залишилися без мами. Ще деякий час вони жили у бабусі та дідуся (батьків Галини), однак пізніше їх забрав до себе батько. Відтоді діти практично не спілкуються із рідними, каже Ірина Варениця. А все через те, що батько дітей Андрій Погорілець та його мати категорично проти цього. Навіть, попри наявність у родичів покійної дружини, відповідних дозволів судів.

- Стосунки в Галини та Андрія ніколи не були ідеальними, - розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР Ірина Варениця. – Спочатку, коли народилися діти, ніби все було більш-менш нормально. Якийсь час ми жили всі разом із батьками у нас. Потім вони переїхали до Андрія та його мами. Але скандали у цій сім’ї були постійно. Підозрюю навіть, що Андрій піднімав на сестру руку. Тоді вона з дітьми втікала до нас. Потім вони мирилися і вона поверталася додому. Коли в черговий раз Галину з дітьми Андрій та свекруха вигнали з дому, вона залишилася у нас. В нас вона і померла…

Ірина Варениця, тітка Богдана та Мар`яна.

Конфлікт між рідними покійної Галини та її чоловіком почав розгорятися через кілька тижнів після смерті жінки. За словами пані Ірини, одного вересневого дня бабуся відвела дітей до школи, а коли прийшла забирати, то вчителька сказала, що хлопців забрав батько. Старша жінка кинулася до зятя, а той і говорити не захотів – мовляв, діти будуть жити із ним і крапка.

Читайте також: Львівські хірурги зробили унікальну операцію малюкові, який народився гермафродитом

Ще деякий час Галинині родичі могли бачитися з Богданом та Мар’яном у школі, адміністрація навчального закладу не заперечувала. Та згодом Андрій перевів їх у гімназію «Євшан», де вже понад 40 років працює вчителем його мати, Роксолана Погорілець. Отут зв’язок з дітьми обірвався остаточно, каже Ірина. Кожна спроба бодай поговорити із ними чи передати гостинець, закінчувалася скандалом, викликами поліції та навіть бійками.

- Андрій побив одного разу мого батька за те, що той хотів лиш поговорити з онуками, - каже пані Ірина. – А мене на інвалідному візку (жінка кілька років тому отримала травму хребта. - Ред.) буквально випхав із класу! Це було наприкінці березня цього року. Тоді ми востаннє бачили хлопців. Ми навіть до суду зверталися. У нас є рішення – діти живуть з батьком, але ми, дідусь, бабуся, рідна тітка маємо право з ними бачитися, спілкуватися, навіть у певні дні брати їх до себе. Чому він нам забороняє? Ми ж їх понад усе любимо, це наші кровиночки! І головне, адміністрація гімназії йде у нього на поводу. Щоразу викликають поліцію, коли ми приходимо. Моїх батьків у відділок навіть викликали – мовляв, яке вони мають право спілкуватися з онуками! Моя мама через це дуже переживає, постійно плаче, адже Богдан і Мар’ян – єдине, що залишилося від дочки! Це просто знущання над пенсіонерами, дітьми та інвалідом на візку!

В Андрія Погорільця з цього приводу своя правда. Він каже, що з дітьми бачиться не забороняє, але родичі покійної дружини домагаються не цього – вони хочуть, забрати молодшого хлопчика.

- Є рішення суду: по суботах вони можуть забирати дітей до себе, але ж вони цього не хочуть, - розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР Андрій Погорілець. – Вони приходять на уроки, витягують хлопців з класу, коли ті пишуть контрольну, зривають навчальний процес. Що означає «не дає нам бачитися з дітьми»? Їм не по три роки, хлопцям 16 і 14 років, вони самі можуть ходити до них, коли захочуть, але діти самі не хочуть. Мене постійно обливають брудом. Написали на мене вже більше 200 заяв в правоохоронні органи, от вже й пресу підключили. Вони вимагають, щоб я старшого залишив собі, а молодшого, Мар’яна, віддав їм. Мовляв, дотиснуть і я здамся. Але цього не буде, я - батько і дітей ділити не збираюся. Якщо буде потрібно, навіть виїду за кордон.

Читайте також: П’яна львів’янка накинулася з ножем на медиків швидкої допомоги

У гімназії «Євшан», де навчаються Богдан та Мар’ян, говорять про хлопців як про спокійних, розумних та ввічливих. Мовляв, і вчаться добре, і шахами займаються, і музикою, і навіть у вихідні в церкві прислуговують. Та й до батька претензій не мають – дітьми займається, завжди нагодовані, чисті та охайні, щоліта на море їздять.

- Діти в нас навчаються вже п`ять і три роки відповідно, і спочатку все було нормально - бабуся і дідусь приходили, спілкувалися з хлопцями в моєму кабінеті, в психолога, - розповідає PRESS-ЦЕНТР директор гімназії «Євшан» Божена Назар. – Проблеми почалися років зо два тому. Мар’ян сам написав на моє ім’я відмову, що не хоче з ними бачитися, а Богдан пізніше підписав схожий документ у присутності представників служби у справах дітей. Як я можу насильно тепер їх змусити? Я з ними говорила, намагалася переконати, мовляв, це ваші рідні, вони вас люблять і т.д. А ті – ні в яку! Окрім того, їхній батько написав заяву з проханням не пускати дітей до цих родичів під час навчального процесу, бо є рішення суду – будь ласка, коли визначений день, нехай спілкуються. Остання зустріч справді закінчилася бійкою. Тоді зірвали урок, діти всі перелякалися, а ці хлопці отримали стрес, бо ж їм соромно перед однолітками за таку поведінку родичів. Тоді я видала наказ не пускати до школи ні тих, ні тих. Я відповідаю за стан і здоров’я дітей під час навчального процесу. Моя думка, що це конфлікт між дорослими, а діти просто стали заручниками. Чула від хлопців, що вони не хочуть бачитися з бабусею і дідусем, бо ті нібито звинувачують тата у смерті мами. Так це чи ні – не знаю, але якщо й так, то для цього є правоохоронні органи, і не потрібно маніпулювати дітьми.

Чим закінчиться цей конфлікт, покаже час. Однак видається, що поки дорослі не захочуть сісти за стіл перемовин і вирішити все мирно, не вплутуючи дітей, тут не обійдеться без наступних судів та втручання правоохоронних органів.

Мирослава БЗІКАДЗЕ.
 

Читайте також: Самі свіжі новини Львова та області

Читайте також: Новини суспільства в Україні

Поділитися
в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 3
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати
12.04.2017 19:56

Директор гімназії НАПОЛЕГЛИВО НЕ ДОПУСКАЄ бабу і діда, щоб провідати рідних онуків. Такого жаху світ не бачив. З дітьми нам в "Євшані" дозволили зустрітися кілька разів за пять років. Спілкувалися в присутності директора і психолога. Адміністрація закладу нам видала документ, що ми доброзичливо спілкувалися з дітьми. До трьох років-повна блокада . Як тільки ми прийшли провідати дітей, то з гімназії повідомляли батька, щоб прибігав і з нами жорстоко розправлявся. Що він і робив. Бо директор керувалася наказами батька дітей і його мами ,яка працює в гімназії 42 роки. Директор вказала, що років два тому діти підписали документ. їм тоді було 10 і 12 років. Не мала права приймати , бо діти малолітні. Ми дуже любимось з дітьми.Директор добре знає чий то гріх таких записок, то не з голівок дитячих. Директор вказує про бійку. НЕПРАВДА. Дідо підійшов до Маряна привітатися і сказав:"Марянко", а з сторони спини на нього накинувся батько дітей і жорстоко бив кулаком по голові, викручував руки , виштовхував діда з класу. Хватав мене за інвалідний візок, щоб не допустити до дитини. Директор каже, що дітям соромно за поведінку родичів. Соромно за що нам має бути? За те, що приходимо рідних сиріт провідати. То викопніть своїх рідних з життя років на двадцять,чому б ні! Чому директору не було соромно, коли роками поліцію викликали до гімназії, і по дві машини, забігали в гімназію по три, пять поліцеїв, щоб не допустити до онуків, які росли на наших руках до 7 і 9 років. Директор наполягає, що це конфлікт дорослих. А В НАС НЕ МАЄ З БАТЬКОМ ДІТЕЙ КОНФЛІКТУ. Ми з ним не конфліктуємо.МИ маємо законні права і обовязки бачитися і допомагато дітям в житті. Батько дітей чинить роками перешкоди нашим зустрічам, а адміністрація на чолі з директором йому допомагають знущатися над юними душами дітей!

  • Ірина Львів
  • Відповісти
10.04.2017 20:08

Шановні журналісти, перевіряйте інформацію. Батько дітей свідомо Вас дурить, що дітям 14 і 16 років, а насправді 12 і 14, дурить ,що то двох, то одну дитину відбираємо...., так підло дурить РІДНИХ СИНІВ, суспільство,ВЛАДУ в Україні, яка дозволяє йрму це робити. ХТО ДІЛИТЬ ДВОХ ХЛОПЦІВ? Вони найрідніші, найкращі і любимі діти. Державою встановлено, що діти живуть з батьком, а СУДОМ вивчено всю справу разом з дітьми і за рішенням від 6 червня 2012р. встановлено, що три рази в місяць маємо забирати дітей, щоб проводити з ними час, щоб їм усім в житті допомагати. Живемо поруч. ТО ДЛЯ КОГО СУДИ В УКРАЇНІ? ДЛЯ ЧОГО ВОНИ? 5 років батько і виконавча служба жодного разу не виконали рішення суду!!! Директор каже про заяви від дітей малолітніх, то не з їх голівок. ДИРЕКТОР ДОБРЕ ЗНАЄ ЧИЙ ТО ГРІХ. ЗНАЄ І МОВЧИТЬ! Ні в свята, будні, Дні народження дітей, ні до телефону , ні до дверей дітей не допускають. Це жорстоке знущання над дітьми. Батько каже, що діти самі можуть до нас прийти, але роками прибігає в гімназію жорстоко чинити перешкоди нашим зустрічам. Психолог гімназії казала, щоб ми нічого дітям не давали, бо їм заборонено від нас приймати будь-що, тому в травні 2016 р. жорстоко гнали дитину 11 років з 2-го поверху, щоб віддав дідові 400грн., які той дав дітям на їх потреби. Директор наполегливо радила чекати поки діти виростуть, щоб з ними зустрічатися. Такого жаху я ніде не чула. СТИД, ГАНЬБА таким діям в освіті і такому ганебному поводженю з дітьми. Держава має втрутитися і захистити юних громадян. Ми боїмося за їх життя і здоровя! БО ВОНИ ЛЮДИ, не треба калічити їх долі і життя.

  • Ірина Львів
  • Відповісти
10.04.2017 19:53

Кожна дитина народжена мамою і батьком. Так створив Бог. Але від наших найрідніших хлопчиків силоміць віддирали велику частину дерева роду їх мами-людини,яка дала їм життя. ВСЕСВІТ НІКОЛИ І НІКОМУ НЕ ПРОБАЧИТЬ ТОГО ЗЛОЧИНУ. Рідних братів НІКОЛИ не можна розлучати!!! ВОНИ НАЙРІДНІШІ. Цього ніхто не намагався робити! Це страшний конфлікт батька дітей з своєю головою.З уроків дітей ми не зривали,бо всім керувала директор гімназії. Богданчика і Марянчика ще зовсім юні душі не раз стискаються від болю.Від того, де ми?А їх до нас не допускають. Ми прагнемо, щоб діти відчували, що безмежна і глибинна любов їх мами є продовженням в нас, щоб піклуватися про них, щоб їм усім в житті допомагати. Батько водить дітей в 12 і 14 років в гімназію, щоб не допустити до нас. Гасло гімназії, де їх навчають:"Вдихни євшан-зілля і повернись до рідного порогу, людино, де б ти не була". А їх сиріт жорстоко копали від рідного порогу.В визначений судом час приходили роками!!! А батько і баба дітей, як божевільні, зчиняли скандали, що не допустять дітей до нас. ЗВІРІ НЕ ТАКІ ЖОРСТОКІ.

  • Ірина Львів
  • Відповісти