ПОВІДОМЛЕННЯ

Олександр Дехтярчук                                            Оксана Білозір 


Явища кумівства та «любих друзів», які були розповсюджені у нашій політиці за часів президентства Віктора Ющенка, схоже знову повертаються. У прохідних частинах списків найбільш рейтингових партій можна побачити синів, братів, сестер, матерів та, навіть, водіїв і коханок окремих політиків. Кому менш пощастило, виторгували за допомогою своїх дружніх або родинних зв’язків ті чи інші виборчі округи. Одним з таких прикладів є округ № 154, де від президентського Блоку Петра Порошенка несподівано з’явився кандидат Олександр Дехтярчук, який ще зовсім недавно не соромився співпрацювати з режимом Януковича. Тепер же, завдяки своєму близькому знайомству та, як подейкують у Дубні, навіть кумівським зв’язкам із своєю землячкою з села Смига співачкою Оксаною Білозір, на всіх агітаційних матеріалах та у передвиборчих виступах позиціонує себе як демократичний кандидат. До слова, саме пані Білозір є кумою одразу двох президентів – Петра Порошенка та Віктора Ющенка.


У політику пан Дехтярчук потрапив майже десять років тому, попрацювавши журналістом у команді на той час кандидата у нардепи, мільйонера Віталія Цехмістренка (партія «Наша Україна»). Після перемоги Цехмістренка пан Дехтярчук на наступні чотири роки влаштувався його помічником-консультантом.


Лояльність нардепа, на той час власника одного з найбільших в Україні агрохолдингів - «Райз», дозволила пану Дехтярчуку вісім років тому отримати прохідне місце у списку партії «Наша Україна» до Дубенської районної ради. Після цього, отримавши мандат депутата, і маючи «нашоукраїнську» більшість, він очолив райраду. Завдяки своєму вмінню пристосовуватись під будь-які політичні віяння, пану Дехтярчуку вдалося протриматися на цій посаді донині. Влаштовував він усіх, у тому числі і «регіоналів», тому що виконував усі, поставлені йому згори, завдання. Навіть тоді, коли вони явно суперечили інтересам мешканців Дубенщини, Олександр Дехтярчук заплющував на це очі. Схоже, думав про єдине – як втриматись на своїй посаді.


Прикладів такої діяльності є достатньо. Серед них - скандальне рішення Дубенської райради, прийняте з подачі пана Дехтярчука та екс-голови Дубенської РДА Данила Корилкевича про закриття одразу двох лікарень у селах Варковичі та Смига. А також, так звана реорганізація, а фактично закриття Вербської протитуберкульозної лікарні. Таким чином, обидва місцеві чиновники намагались догодити «регіоналам» та їхньому Міністру охорони здоров’я Раїсі Богатирьовій, яка після революційних подій просто втекла з України. В результаті таких недолугих реформ чимало медпрацівників залишились без роботи, а мешканці сіл - без належного медичного забезпечення.


З одного боку все логічно. Не співпрацював би пан Дехтярчук зі ставлениками режиму Януковича – довго не втримався б у кріслі голови райради. Часи були такі. Однак, людей обурює інше. Два роки тому на виборах до ВРУ пан Дехтярчук активно підтримував і доклав максимум зусиль (про це багато хто знає, особливо районні держслужбовці), щоб переміг не демократичний кандидат, а «регіонал». На той час це був голова Дубенської райдержадміністрації Данило Корилкевич. Не вийшло. Тоді не спрацювали ні мільйони, витрачені паном Корилкевичем, ні забезпечений паном Дехтярчуком адмінресурс.


Про цю темну пляму в біографії дубенського чиновника можливо нині ніхто б і не згадав, якби близько тижня тому його прізвище не з’явилося на агітаційних білбордах виборчого округу №154. Але найвищим цинізмом, як стверджують дубенчани та мешканці прилеглих районів, стало те, що пан Дехтярчук після співпраці з колишніми «регіоналами» тепер іде на вибори за підтримки тих, хто разом з іншими демократичними політичними силами боровся проти режиму Януковича – зокрема, Блоку Петра Порошенка.


Обурились цьому факту не лише пересічні дубенчани, а й, навіть, окремі представники релігійних громад. Намісник Свято-Воскресенського чоловічого монастиря, що в селі Гурби, отець Нифонт пригадав наступне:


- Два роки минуло з часу останніх виборів до Верховної Ради, а правда знову бореться з неправдою. Багато прикрих моментів довелося мені пережити тоді. Провладний кандидат Данило Корилкевич «будував храм на Гурбах» тільки на словах, а на ділі не зробив нічого. Мене цькували тільки за те, що я погодився відслужити богослужіння під час освячення пам’ятника Степану Бандері у Здолбунові. Тому тепер я закликаю людей бути пильними, оскільки нас знову намагаються обдурити. На початку тижня я був здивований коли на Гурби приїхала Світлана Ніколіна (на момент її приїзду я не знав, що вона є кандидатом у народні депутати). Пані Ніколіна разом із командою знімала відеоролик. Коли я поцікавився, для чого вони це роблять, вона відповіла, що ролик буде присвячений Покрові. Але коли я дізнався, що вона є кандидатом у депутати, то все одразу ж зрозумів. Згадав минулі вибори. Тоді пані Ніколіна разом з іншим, вже теперішнім кандидатом Олександром Дехтярчуком, працювала в команді провладного кандидата Данила Корилкевича. Зараз люди, які працювали в команді «регіонала» Корилкевича, знову рвуться за депутатським мандатом. Впевнений, що у них не вийде, бо виборча кампанія виносить на світ Божий всю правду і всю брехню. Від Бога, а значить – від людей, не втаїш нічого.


Ще одним цікавим фактом біографії пана Дехтярчука є те, що на святкуванні Дня Незалежності у Дубні він разом з «регіональним» ставлеником, теж «нашоукраїнцем», нинішнім головою Дубенської райдержадміністрації Русланом Сивим бив себе в груди і розповідав присутнім про те, які вони віддані своїй, вже майже неіснуючій, партії Ющенка. А вже за кілька днів пан Дехтярчук у робочий час поїхав до столиці просити у своєї землячки Оксани Білозір підтримки, щоб балотуватись до Верховної ради України під прапорами Блоку Петра Порошенка. Чому саме до неї? Річ у тім, що вони вже давно добре знайомі. А найголовніше, що пані Білозір є кумою одразу двох Президентів - колишнього Віктора Ющенка та нинішнього Петра Порошенка. Нині в офіційних документах ЦВК кандидат Дехтярчук числиться, як безпартійний, якого підтримав Блок Петра Порошенка.


Окремої уваги заслуговує питання про те, хто фінансує передвиборчу кампанію пана Дехтярчука, який згідно зі своєю декларацією, живе виключно на зарплатню чиновника. І тут –теж подвійні стандарти, які схоже стали для Олександра Дехтярчука не лише стилем роботи, а й стилем життя. До речі, саме таку майстерність запроданства свого часу теж неодноразово демонструвала землячка пана Дехтярчука – Оксана Білозір, яка бігала від однієї політичної сили до іншої залежно від того, де більш вигідно їй було на той момент.
Спочатку перебігла з «Нашої України» до створеної паном Жванією «Самооборони» і отримала місце у списку об’єднаної «Нашої України – Народної самооборони». Звідти пані Білозір перейшла до групи скандально відомого політика Віктора Балоги - «Єдиний Центр». Коли ж зрозуміла, що політичної перспективи цей проект не має, пані Білозір знову повернулася до Давида Жванії, який тоді почав розкручувати придбану у Володимира Стретовича партію «Християнсько-Демократичний Союз».


Як показує практика, політичними «тушками» стають, у першу чергу, ті, для кого популярна політична сила є лише інструментом для досягнення своєї мети – крісла народного депутата. То чи варто довіряти округ людям, які заради значка нардепа готові зрадити, в тому числі і своїх виборців – вирішувати вам.


Сергій ПОЛІЩУК, спеціально для «Press-Центру»

 

 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Політикум

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати