ПОВІДОМЛЕННЯ

«Казали, що їдемо у відрядження на Київщину, а везли у самісіньке пекло», - ліквідатор аварії на ЧАЕС

26.04.16, 16:00

0

1514

Відтоді минуло тридцять років, однак ті, хто у перші дні були в самому жерлі пекла, досі з жахом згадують ті події.

26 квітня 1986 року – дата, котра не лише змінила хід історії, а й долі тисяч українців поділила на «до» і «після». Того дня о 01:23 ночі стався вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. У коротеньких повідомленнях по радіо та в пресі лише сказали, що у Прип’яті на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася аварія. Однак інформація була настільки скупа, що люди не змогли оцінити справжніх масштабів трагедії. Влада приховувала рівень радіоактивного забруднення, викидів в атмосферу десятків тонн радіоактивних елементів. Лише згодом науковці підрахували, що викиди були настільки великі, що з них можна було б виготовити 100 атомних бомб, які свого часу скинули американці на Хіросіму та Нагасакі. Потужність кожної з них становила б 18—20 кілотонн.

 ЛІквідатори аварії у захисних костюмах.

Навіть сьогодні, через 30 років після катастрофи, яку назвали однією із наймасштабніших в історії людства, неможливо підрахувати точне число загиблих і постраждалих. Прикро, що держава про тих, хто віддав за неї життя і здоров’я, згадує лише напередодні чергової річниці трагедії мізерними виплатами, безплатними концертами та показовими покладаннями квітів.

Роман Богун опинився у Чорнобилі через кілька тижнів після аварії.

Роман Богун із невеличкого містечка Сокаль, що на Львівщині. Був одним із тих, кому довелося ліквідовувати аварію на Чорнобильській АЕС. Сьогодні він – поважний чоловік, пенсіонер, батько двох доньок, а ще – голова ГО «Союз Чорнобиль Сокальщини». Зізнається, Чорнобиль дався йому взнаки – здоров’я практично ніяке. Тоді, у травні 1986-го, його 25-річного юнака, службовця органів внутрішніх справ, разом із сотнями таких самих, як і він, скерувало командування на АЕС.

- Це було буквально через два чи три тижні після аварії. Нам лише сказали, що їдемо у відрядження на Київщину, на три місяці. Ніхто не знав, що нам там доведеться робити і куди нас повезуть, що їдемо у саме пекло, - розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР пан Роман. – Та й чого гріха таїти – ми тоді були молоді, не знали, чим для нас може обернутися те опромінення і наскільки воно серйозне. Чули від людей, що це небезпечно, але реальної картини ніхто навіть не уявляв.

Роман Богун тоді уже був одруженим. Вдома залишалася молода дружина та річна донечка. Каже, їхати його ніхто не відмовляв – не прийнято, щоб жінка керувала чоловіком, який носить погони.

Закинутий будинок у 30-кілометровій зоні.

У Прип’яті Роман Богун був 90 діб, служив охоронцем атомної електростанції.

- Надивився там усякого, не кожен витримував, - продовжує чоловік. – Були такі, кому на другий-третій день погано робилося, забирали їх. А я витерпів.

Читайте також: Львівські депутати вирішили давати по 17 тисяч гривень на пам’ятники на могилах героїв

Після повернення додому, пропрацював в органах ще чотири роки, народилася ще одна донька. На щастя, здорова. А далі пішло-поїхало!

- На початку дев’яностих почалися проблеми зі здоров’ям, - каже наш співрозмовник. – Кров погана, хребет болить, ще й діабет з’явився. Дали другу групу інвалідності. Потім було два інсульти. Тепер увесь час на ліках. Погано лише, що держава за нас не дбає, хоча ми своє здоров’я за неї віддали. Усього добиватися доводиться пікетами та судами. От минулого року ми жили в наметах під стінами Львівської ОДА, аби нам виділили безплатні ліки. Все лише на папері обіцяють! Я мав би отримувати пенсію близько 10 тисяч гривень. Але уряд відмовляється виконувати закон про соціальне забезпечення чорнобильців, тому маю на руки три тисячі. Дві із них щомісяця йде на ліки, бо безплатних нам давати держава не поспішає.

Читайте також: Музейники посварилися через зниклу невідомо де миску, котрій п’ять тисячоліть

Єдине, чим завдячує державі пан Роман – в 1992 році отримав двокімнатну квартиру. Однак зізнається, що якби довелося знову виконувати наказ – вчинив би так само, бо накази, як відомо, не обговорюються.

Мирослава БЗІКАДЗЕ.
 

Читайте також: Найцікавіші новини Львівщини

Читайте також: Новини суспільства в Україні

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати