ПОВІДОМЛЕННЯ

 

Чи якісно харчують дітей у школах та дитсадках? Чи стерилізують інструмент у перукарнях та стоматкабінетах? Чи нема збудників інфекцій у молокопродуктах на молокозаводі чи в кондитерському цеху? Щоб провести перевірки і дати відповіді на ці запитання, працівники санепідслужби мусять про свій прихід повідомити за десять днів. В такому разі сенс перевірок втрачається, бо за десять днів до візиту перевіряючих ретельно підготуються. Так вважає заступник начальника Головного управління Держсанепідслужби Рівненської області Ігор Гущук. Про це та про реорганізацію санепідслужби, яка принесла більше шкоди, ніж користі,  - у розмові з паном Гущуком.

 

 

Коли перевірки були раптовими, ризик підхопити інфекцію у стоматкабінеті чи перукарні був нижчим

 

- В період СРСР діяла система організації охорони здоров’я Миколи Семашка, яка особливо ефективно спрацьовувала у період надзвичайних ситуацій (в післявоєнний період, під час епідемій, виникненні особливо небезпечних інфекцій таких як холера, черевний тиф та ін). У ній робили акцент на запобіганні захворюваності, організації карантинних заходів. І робота санепідслужби у цей період трималася на двох базових речах – запобіжному нагляді, тобто профілактиці захворювань, і раптових перевірках об`єктів, які можуть нести ризик виникнення епідемій. Санепідслужба у цей період контролювала майже всі аспекти життя людини, починаючи від виникнення вагітності і аж до її смерті. І навіть після смерті відстежувала, наприклад, дотримання санітарних норм при розташуванні кладовища, його експлуатації тощо. Фахівців для санепідслужби ретельно готували у медінститутах, де були спеціальні санітарно-гігієнічні факультети. Скажімо, лише предмет «гігієна харчування» тут вивчали протягом трьох років. І наприкінці навчання випускник такого факультету мусив здати значно більше екзаменів та заліків, ніж випускники з інших факультетів.


- Коли розпочалася реорганізація санепідслужби?


- Майже 20 років тому, коли у медичних вузах пооб`єднували медичні і санітарно-гігієнічні факультети. А згодом у нас забрали функцію запобіжного нагляду. Раніше при будівництві якогось об’єкта ми відстежували весь цей процес, починаючи з відведення землі і закінчуючи його введенням в експлуатацію. Також рекомендували будувати чи ні, приміром, станцію техобслуговування автомобілів у цьому місці. Якщо це робити не можна, то підказували, що краще тут розташувати. Якщо інсоляція у будівлі не відповідає нормам, рекомендували збільшити кількість вікон чи їхню площу тощо. А тепер ми не маємо ніякого стосунку до цього.

 

 

Телячу ферму перевіряють частіше, ніж школу чи дитсадок


- Згодом знищили і другу нашу функцію – раптовість перевірок, яка потрібна для тих об’єктів, де є епідеміологічний ризик. Нас зобов’язали про перевірки повідомляти за десять днів. Коли перевірки були раптовими, у перукарнях, їдальнях, кондитерських цехах, молокозаводах, лазнях мусили постійно дотримуватися норм санітарії та гігієни. Скажімо, інструмент у перукарні для стрижки чи манікюру майстер регулярно ретельно обробляв, тож у клієнта був мінімальний ризик підхопити від попереднього відвідувача якийсь дерматит чи інфекцію. У страви в їдальнях шкіл та дитсадків кухарі мусили класти ту кількість продуктів, яка передбачена нормами, а не обкрадати дітей. Тепер же до нашого приходу, зрозуміло, що все буде вичищено, «вилизано», простерилізовано, у страви покладено стільки продуктів, як передбачено нормами, тож наші перевірки втрачають сенс. А оскільки закон проводити раптові перевірки нам заборонив, то виходить, що державі байдуже до здоров`я і життя людей. Такий висновок напрошується і через те, що, приміром, працівники ветмедицини отримали статус держслужбовця у 1997 році, працівники санепідслужби – у 2012 році при створенні управлінь Держсанепідслужби. Інакше кажучи, виходить, що здоров`я худоби дорожче державі, ніж людини. Це й не дивно, бо від продажу худоби гроші в кишеню можна покласти. А санепідслужба залишилася винятково грушею для биття: якщо щось трапиться, виникне загроза епідемії, то всю вину можна покласти на неї.

 

- Як часто ви зараз перевіряєте ці об’єкти епідризику?


- Якщо раніше воду з комунальних водопроводів, які обслуговують райони, ми перевіряли щомісячно на наявність хімічних речовин і хвороботворних бактерій, тепер з міських водопроводів - один раз на рік, з районних - один раз на три п`ять років. Школу чи дитсадок раніше перевіряли один раз у квартал, тепер - один раз на рік.  А на телячій фермі ветлікар має перевірку щоквартально проводити. Висновки робіть самі.


 

Тепер на три райони - одна санепідслужба і тільки три перевіряючих


- То, можливо, взагалі не потрібно було нічого міняти в санепідслужбі, раз це пішло на шкоду людям?


- Міняти потрібно було. Бо багато документів і норм залишилися ще з періоду СРСР, а технології пішли вперед. Особливо це актуально при встановленні, так званих, санітарно-захисних зон для об`єктів, які можуть якоюсь мірою впливати на стан довкілля (наприклад, АЗС). Втім, реорганізувати санепідслужбу потрібно було не так.


- А як саме?


- У 2011 році санепідслужба залишалася останнім реальним бар’єром для нечесного бізнесу. Тож саме тоді її вирішили скоротити. І наприкінці 2012 року в Рівненській області викинули на вулицю понад 600 людей. Раніше у нас в кожному районі була санепідемстанція (СЕС). І, приміром, будь-яка людина могла принести сюди на аналіз питну воду, дитяче харчування тощо. Тепер всі районні СЕС ліквідували. Що зробили натомість? Раніше була обласна СЕС і її головний лікар був одночасно головним державним санітарним лікарем області. Тепер зробили дві юридичні особи: Головне управління Держсаніепдслужби (ГУ) і держустанову (ДУ) – лабораторний центр. Якщо до 2012 року у санепідслужбі області нараховувалось близько 1300 осіб, тепер - 700. З них 170– працівники Головного управління, решта - лабораторного центру. В складі Головного управління утворено дев’ять міжрайонних управлінь. Скажімо, Острозьке міжрайонне управління тепер обслуговує Острозький, Гощанський і Корецький райони. Раніше на ці райони було біля 150 посад, тепер – 30. З них лише три інспектори, які можуть йти на перевірки. А кількість об’єктів для перевірок не зменшилася.

 

 

Відповідати за можливі епідемії нема кому

 

- Окрім цього, лабораторний центр не підпорядковується Головному управлінню. Тобто перевірки проводити має ГУ, а робити дослідження, заміри, надавати платні послуги і заробляти на цьому гроші - лабораторний центр. І тепер керівник ГУ мусить просити у керівника лабораторного центру виділити спеціалістів, апаратуру, автомобіль, щоб поїхати на перевірку. Тобто організацію санепіднагляду на території покладено на ГУ, а матеріально-технічне забезпечення - на ДУ, і це створює незручності.
І ще є одна проблема. І ГУ і ДУ підпорядковані Головному державному санітарному лікарю України. А з початку квітня цього року ця посада вільна. Тобто вже чотири місяці Україна не має Головного державного санітарного лікаря. Тож на Сході йде війна, загиблих закопують, де прийдеться, епідситуація згодом через це буде жахлива. І відповідати за це нема кому. Така ситуація , на мою думку, це просто саботаж.
І, дивлячись на те, що роблять із законодавством далі, я втрачаю оптимізм. Скажімо, у новому законі про якість і безпеку харчової продукції уже взагалі нема ні слова про санепідслужбу, а ветеринар, відповідно до законодавства, не має права ходити на перевірки у школу й дитсадок.

 

 

Заклад, який отравив людей, тепер можна закрити тільки через суд


- Але ж є ще управління захисту прав споживачів, ДП «Рівнестандартметрологія», які можуть теж перевіряти…


- Так, кількість контролюючих органів – міністерств, комітетів – в державі постійно збільшується. Але, на жаль, стан довкілля і здоров`я людей через це не поліпшується. А епідситуація буде тільки погіршуватися. Пік її припаде на 2015 рік, чи, зважаючи на військові дії на сході держави, можливо, і раніше Тоді стане помітною недосконалість реорганізації і знищення санепідслужби.


- Виходить, що зрушень на краще не слід очкувати?


- Поки вартість життя і здоров`я людини не буде оцінено Міністерством охорони здоров’я, яке нині зовсім не відповідає своїй назві, бо займається організацією лікування, медициною, а аж ніяк не охороною здоров’я та профілактикою, ніяких зрушень не буде. Наприклад, раніше, якщо людина захворіла через неякісну їжу з якогось закладу харчування, ми могли закрити той заклад. Тепер - тільки через суд. І у нас є випадок, що ми з лютого цього року судимося через це з одним підприємством і нічого не можемо добитися. Якщо ж буде розроблена методика розрахунку завданої людині шкоди, і підприємцю, причетному до цього доведеться компенсувати моральні й матеріальні збитки за те, що споживач через нього захворів, тоді буде порядок. На мою думку, на часі вивчення питання про доцільність створення Державної служби захисту громадського здоров`я, яка б базувалась на засадах превентивної медицини, тобто профілактики. Дещо в цьому напрямку вже зроблено. І згодом побачимо, чи в новій національній системі охорони здоров`я, яку зараз розробляють, знайдеться місце для основи охорони здоров’я - профілактики.

 

Розмовляла Мирослава ШЕРШЕНЬ.

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Здоров`я

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 1
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати
22.04.2016 14:12

Уже уничтожили. Виден свет в конце тоннеля (Держпродспоживслужба), видно светлое будущее (Центры общественного здоровья), но тоннель сука не кончается.

  • Анатолий Груба
  • Відповісти