ПОВІДОМЛЕННЯ

Вже півтора року Україна заходиться у стані війни з Росією. Спочатку анексія Криму, потім бойові дії на сході продемонстрували неготовність нашої армії протистояти зовнішній агресії.

Особливо це було видно в перші місяці на Донбасі, коли на найнеобхідніше для українських військових доводилося скидатися всією країною. Саме тоді з’явилося чітке розуміння необхідності негайного реформування вітчизняної оборонної галузі. Прийшло це розуміння й у високі кабінети Міністерства оборони, у яких раніше всіх все влаштовувало. З вуст високих військових чинів все частіше почали лунати ідеї про те, як і що потрібно реформувати, про необхідність переходу на нові стандарти НАТО.

Читайте також: Давид Арахамія: «На волонтерів стали тиснути, коли ми почали ламати корумповану систему закупівель в армії»

Наша ситуація чимось нагадує грузинську 2008 року, коли країна після російської агресії, втративши частину своєї території, фактично з нуля почала відроджувати оборонну галузь. Тільки різниця в тому, що в Грузії ці реформи провели за два роки. У нас же майже стільки ж часу про реформування лише говорять. У чому ж секрет Грузії та що заважає Україні відродити свою оборону галузь, в ексклюзивному інтерв’ю для PRESS-ЦЕНТР одразу двох ключових осіб в структурі Міністерства оборони Грузії часів президентства Михеїла Саакашвілі - керівника Грузинського військового науково-дослідного центру «Дельта» Реваза Чарбадзе та начальника Генерального штабу Грузії Георгія Каландадзе, котрий, до речі, очолив його у свої 32 роки.

Реваз Чарбадзе:

- Після війни 2008-го на Грузію було накладено ембарго. Ми не могли купувати зброю будь-якого типу, навіть для оборонних потреб. Тож, не маючи нічого, нам фактично з нуля довелося самим шукати можливість виготовляти власну зброю. На той час в Грузії був один невеликий науково-дослідний центр «Дельта», де працювало всього 48 чоловік. Причому, військових інженерів там було лише п’ять, решта - охорона, фінвідділ, відділ забезпечення і т.д. Коли мене призначили керівником цього центру, насамперед ми почали шукати закинуті, з боргами по зарплатах, науково-дослідні інститути. Вибрали шість основних НДІ в Грузії: фізики, металургії, оптики, гірничого будівництва, машинобудування, нанотехнологій і взяли їх в підпорядкування «Дельти». До того ж, за сприяння держави, нам вдалося домовитися з акціонерами напівзбанкрутілого Тбіліського 31-го авіаційного заводу. Таким чином, і він згодом опинився в нашому підпорядкуванні. Почали із 48 працівників і за два роки штат «Дельти» наростили до шести тисяч висококваліфікованих спеціалістів, яких підбирали не лише в Грузії, а й запрошували з-за кордону. За два роки налагодили серійний випуск 15 видів зброї. В усьому консультувалися із військовими. Тому, налагоджували випуск чи вдосконалювали насамперед те, що їм потрібно було. До речі, модель РПГ-7 ми вдосконалили так, що, врешті, вона вдвічі перевищувала свій російський аналог за якісними характеристиками.

Георгій Каландадзе:

- Хочу зауважити, що ситуація у нас в Грузії була значно гірша, ніж та, яку я побачив нині в Україні. У нас до 2003 року взагалі нічого не було. Для прикладу, у мене як офіцера, командира роти була зарплата всього 40 доларів. Після Трояндової революції за півроку у мене зарплатня подвоїлася, а ще через два роки досягла 800 доларів. Тобто, у 20 разів у нас піднялася заробітна платня в армії! З’явилася військова форма, зброя, створили з нуля військову промисловість, почали випускати власну зброю для наших військовослужбовців. Окремі її види навіть почали продавати за кордон.

Читайте також: Керівник Офісу реформ Міноборони: «Якщо чесно, то реформувати потрібно майже все»

- На початкових етапах не зіштовхнулися з бюрократією?

Реваз Чарбадзе:

- Звичайно, зіштовхнулися, але перше, що я робив, коли заходив в будь-яку держструктуру – «вбивав» цю бюрократію. У нас була група юристів, які займалися саме юридичною площиною та роботою над поліпшенням законодавства. Начальник юрдепартаменту аналізував ситуацію і при потребі подавав пропозиції, в якому руслі треба змінити законодавство, щоб була більша користь для держави. Хоча, якщо відверто, особисто мені жодного разу не доводилося брати участь у процесі внесення змін до законодавства.

- Була підтримка парламентарів?

Реваз Чарбадзе:

- Не лише їхня. Без підтримки членів парламенту та керівництва держави щось втілити в життя було б просто не можливо.

- Україна зараз у подібній до грузинської ситуації. Ви кажете, що мали підтримку на рівні держави. У нас ніби теж вона є, але чомусь реформи у військовій сфері проходять набагато повільніше...

Реваз Чарбадзе:

- У нас була не формальна, а справжня підтримка! Як міністри, так і народні депутати добре розуміли, що ті чи інші постанови, рішення і навіть закони з часом старіють і лише гальмують розвиток держави. Тому, вони без проблем погоджувалися вносити необхідні зміни чи правки.

- А як же опозиція. Невже не критикували, не звинувачували у корупції, не закидали, що робите все не так, як потрібно було б?

Реваз Чарбадзе:

- Критика була завжди, але в сфері корупції претензій не було, бо якщо до цього щось коштувало 50 доларів, то ми його робили щонайменше наполовину дешевшим, бо, фактично, всі комплектуючі були взяті на внутрішньому ринку. Зрештою, ми військову промисловість розвивали не для того, щоб заробляти на ній гроші. Опозиція на Саакашвілі не мала особливого впливу. Звичайно, кричали, що це незаконно, багато хто не вірив в успіх наших починань, говорили, що не та якість продукції. Але факт залишається фактом – в умовах економічної ізоляції впродовж двох років ми спромоглися налагодити серійний випуск 15-ти видів зброї! І це не рахуючи тих прототипів, які проходили перед запуском у серійне виробництво необхідні випробування. Навіть почали випускати свої броньовані машини та військові літаки.

Георгій Каландадзе:

- Так, було багато різких і важких моментів, але без цього якісне реформування Міноборони було б не можливим. Пригадую, як ще до запровадження реформ президент Саакашвілі зібрав всіх колишніх генералів, які керували збройними силами і запитав: хто довів військо до такого жалюгідного стану? Їх майже всіх звільнили. Лише залишили кількох генералів, які не були замішані в жодних корупційних схемах.

- Чи не відчували потім браку кваліфікованих кадрів, адже звільнити завжди можна, а кого на їхнє місце призначити?

Георгій Каландадзе:

- Завжди була проблема знайти хорошого спеціаліста, ще й з досвідом. Таких майже немає. А той досвід, що був до нас, до реформ Саакашвілі, нашій країні був вже не потрібен. Пригадую, коли у 90-х я був солдатом, то все в армії зводилось до єдиного – як робити гроші. Простіше взяти молодого, без досвіду спеціаліста, але з креативним мисленням, і навчити роботі, ніж перевиховувати того, хто все життя звик працювати за радянськими стандартами.

- Невже радянські стандарти повністю застаріли, чи, можливо, щось можна було б лишити, трохи вдосконаливши?

Георгій Каландадзе:

- Абсолютно застаріли! Треба все змінювати. Не дарма ж всі цивілізовані країни світу вже перевели свої збройні сили на стандарти НАТО.

- А стандарти НАТО всім підходять?

Георгій Каландадзе:

- Спочатку відправили вчитися за кордон офіцерів, які хоч трохи знали англійську мову, а потім змусили і всіх решту вивчити англійську. Зрештою, в Генштабі один підполковник із моєї команди закінчив у Туреччині навчальний заклад, інший - переймав досвід у Французькому легіоні, ще один навчався в США. Я теж там був. Проходив навчання. Тобто, ми створили певний симбіоз, коли поєднали стандарти різних провідних країн, які мають досвід ведення військових дій в Афганістані та Іраку, і втілили їх в Грузії.

Завдяки прагненню змін та набутому досвіду ми за дуже короткий проміжок часу – приблизно рік, мали першу бригаду, яка була повністю екіпірована та укомплектована за всіма стандартами НАТО. А за наступний рік створили ще дев’ять таких бригад. Деякі з них навіть брали участь у військових операціях в Афганістані. Крім того, за два роки ми повністю змінили в країні військову освіту, взявши за основу ті ж таки стандарти НАТО - додали необхідні військові школи, створили інститут сержантів, військову академію, училище. Україна, до речі, зараз теж має безцінний досвід, набутий на сході країни. Однак, цей досвід губиться. Ніхто його не записує. А могли б йому навчати молоді кадри у спеціалізованих навчальних закладах.

- Після зміни керівництва Грузії оборонна галузь далі продовжила розвиватися такими ж темпами?

Георгій Каландадзе:

- На жаль, ні. Оборонна галузь Грузії зараз не розвивається. Скоротили армію, нічого нового у виробництво не запускають. Хоча, навіть за таких умов вона все одно у набагато кращому стані, ніж була до того, як ми почали її реформувати.

- Хоч ви повністю і не знайомі з ситуацією в оборонному комплексі України, все ж як люди із досвідом реформування оборонної галузі Грузії, можете дати певну оцінку нам зі сторони?

Реваз Чарбадзе:

- Можу зазначити єдине, що технічний потенціал в українській військовій промисловості набагато більший, порівняно із грузинським. У вас багато підприємств, на яких можна випускати багато комплектуючих або навіть готову продукцію для військової галузі. У нас такого не було. Усі комплектуючі, які ми використовували для оборонної галузі, робилися з так званих цивільних матеріалів, які були у вільному продажу. А вже потім їх модернізовували та підганяли під необхідні військові стандарти.

- Що ж тоді, на вашу думку, заважає Україні розвивати оборонну галузь такими темпами, як це було в Грузії?

Реваз Чарбадзе:

- Насамперед це, звичайно, бюрократія. Напевно, через бюрократію чиновники просто не можуть домовитися між собою. Ви і так виробляєте військову продукцію, але якщо ваші профільні підприємства будуть завантажені на всі 100% – армія отримуватиме більше. А ще, крім політичних заяв, має бути реальне бажання проводити реформи. На жаль, я не маю відповідного доступу, щоб оцінити фінансові можливості Міноборони України, але, вважаю, що за бажання, політичної волі та фінансової підтримки з бюджету всі питання можна вирішити та всі проекти втілити в життя.

Георгій Каландадзе:

- Я думаю, перше, що заважає Україні – це війна, яка була і досі триває. Ми реформи проводили вже після війни. Крім того, заважає ситуація в Міноборони – старі кадри та бюрократія. Я завжди був за жорсткі рішення, а їх у вас поки не видно.

Розмовляв Влад ІСАЄВ.

Читайте також: Останні новини та події в зоні проведення АТО

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати