ПОВІДОМЛЕННЯ

Відома волонтерка, на рахунку якої сотні врятованих на фронті життів, Яна Зінкевич, написала пост на своїй сторінці у Facebook. Вона згадала, що минув рівно місяць з часу страшної аварії, в якій, як пише медик, вона вижити не повинна була.

Читайте також: Легендарна рівнянка Яна Зінкевич потрапила в автокатастрофу 

Зокрема, рівнянка пише:

«Сьогодні пройшов місяць з часу аварії. Аварії, яка розділила моє життя на до і після. Навіть війна за 2 роки не змогла цього зробити. За цей місяць я не лише пригадала та побачила усе своє попереднє життя, а й повністю переосмислила його. Останні два роки я жила у темпі 24 години на добу - робота, і цього мені було навіть недостатньо. Я не мала часу достатньо аналізувати та розуміти, що як та чому відбувається. Нині - зрозуміла багатьох людей та їхню позицію, побачила свої помилки та помилки і брехню інших. На жаль, не усе можна зрозуміти одразу.

Побачила, що я не сама, відчула підтримку не лише приближених до мене людей, а й сотень інших, яких я навіть не знаю, але які вірять у мене і у те що я роблю.

Може зараз я скажу досить дивну річ, але, мабуть, так мало статись. Я не мала вижити, але чомусь вижила. І те, що сталось, неможливо пояснити. Втрата смертельного об’єму крові - 2.5 л, травматичний та геморологічний шок, спинальний шок, гемопневмоторекс, шокові легені (+ пневмонія), зламані ключиця, 7 ребер та хребет, 40 хв на холодній землі на узбіччі та 40 хв транспортації до лікарні - травми та показники, несумісні з життям, ніхто з присутніх лікарні ім. Мечникова та професорів, що приїжджали потім не бачили таких травм на живій людині.

Читайте також: Добро повертається: вилікувати волонтерку Яну Зінкевич намагається врятований нею на фронті лікар

Перших декілька днів я була наче в тумані та у повному відчаї, але, прийшовши трохи у себе, я побачила вашу шалену підтримку, і саме вона мене супроводжувала на операцію в Ізраїль, а потім знову у реанімацію та усі подальші відділення. За цей час я не раз падала духом, не раз думала що усе - це кінець, сил далі немає... Страшенний та неймовірний біль, що супроводжувала мене щодня, щогодини, щохвилини. Постійний БІЛЬ. Я не могла дихати, розмовляти, рухатись, повертатись, думати.. Щосекунди була боротьба з собою. Зняття зі знеболюючих, ломка (не думала, що я хоч колись це відчую - я противник наркотичних речовин),після 13-денного перебування на морфіні ця доля мене також спіткала. І коли на 2 день після операції мене від нього відключили, я була шокована. Усе, що відбувалось далі схоже на страшний сон, котрий не порівняти ні з чим.

Сьогодні ситуація інша. Всього за три тижні після операції я заново навчилась сидіти (це набагато тяжче, ніж здається), почала самостійно рухатись, повертатись, сама почала чистити собі зуби та вмиватись (хоч ще поки і у ліжку), самостійно їм сидячи ( а сьогодні навіть вперше їла за звичайним столом у їдальні) та почала займатись з фізіотерапевтами.

А сьогодні мене перевели у реабілітаційний центр - новий корпус, персонал, правила, заняття, палата. Новий ЕТАП. І цей етап найважливіший. І я до нього дійшла. Завдяки вам, незважаючи ні на що.

Зараз ніхто не дає ніяких гарантій чи прогнозів. Незрозуміло, чи я назавжди залишусь у візочку, чи зможу ходити хоча б з милицями або й взагалі без них. Хоча уже ясно, що відновлення функцій не є швидким і що при поверненні в Україну мені доведеться дуже багато над собою працювати, хоча я вже буду займатися своєю основною діяльністю - Госпітальєри (зараз це доводиться робити у віддаленому режимі).

Зараз уже підбираю візочок та спецпристосування на перший час, і завдяки вашій допомозі маю змогу це оплатити, я маю шанс на поступове відновлення.

Цей текст дався мені дуже тяжко (настільки, що я не встигла дописати його вчасно та виставити 5 числа, коли був рівно місяць).

Я думаю це все сталось не випадково. Зараз, будучи в одному з найкращих реабілітаційних центрів в світі, я черпаю неймовірний досвід у тій сфері, що не розвинена в Україні, але надзвичайно потрібна їй. Лише людина, що пережила це від початку до кінця, може повністю усе розуміти та знати. Тепер я маю мрію створити такий центр в Україні (наскільки зможу). Розумію усі, складнощі та перешкоди, але пробувати завжди варто. Але кому, як не мені, з усім пережитим та з усім отриманим досвідом це пробувати).

На кінець, хочу подякувати усім за підтримку та віру у мене та надіюсь, що ви і надалі супроводжуватимете мене на моєму шляху. Без вас - я ніщо.

Якщо ви бажаєте допомогти мені або батальйону Госпітальєри ви можете скористатись даними реквізитами.

Приватбанк :Зінкевич Яна Вадимівна
Гривня 5168 7556 0072 2611
Долари 5168 7572 7664 1950
Євро 4149 4978 2041 3195
Paypal: lanabuglak@hotmail.com
Центральний офіційний волонтер та координатор волонтерської допомоги -https://www.facebook.com/profile.php… - Татьяна Мороз. (її особистий номер - +38067 496 41 97 та номер карти Приватбанк: 5168 7423 1313 4227, Мороз Тетяна).

Читайте також: Актуальні рівненські новини

Читайте також: Останні інтервю з провідними діячами України

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати