ПОВІДОМЛЕННЯ

13 грудня – День пам’яті святого Андрія Первозванного, одного із Христових апостолів, брата апостола Петра, першого із учнів Ісуса Христа. Він вважається святим-покровителем України.

За давньою легендою, апостол Андрій проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто...»

Однак, незважаючи на те, що це християнський святий, більшість обрядів й традицій цього дня прийшли до нас з дохристиянських часів. З усіх свят день Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших. Цього дня можна заклинати та вгадувати майбутнє, ворожити. Андріївські, як і катеринівські, вечорниці припадають на час Пилипівського посту і не відповідають нормам християнської моралі. Духовенство не раз намагалося подолати цю народну позацерковну традицію, однак безрезультатно.

Читайте також: Кубики для віскі чи тайський масаж: що подарувати коханим на Новий рік?

Найпопулярнішою забавою на Андрія з давніх-давен була гра у калиту. Тепер про неї мало знають. Калита – це великий корж з білої муки, із діркою посередині. Її прив’язували до стелі так, щоб дотягнутися міг тільки найвищий парубок – пан Калитинський, який і охороняв калиту. Інші хлопці верхи на коцюбі «під’їжджали» до калити і намагалися вхопити її зубами. При цьому треба було на впасти з «коня» і не засміятися. Якщо пан Калитинський добре охороняв калиту, вона весь вечір так і залишалася неторканою. А якщо комусь вдалося все-таки вкусити калиту, то він наступного року мав щасливо одружитися.

Ще одним із найцікавіших прийомів любовної магії, приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель». Пізно ввечері дівчина набирала в пелену насіння коноплі (інколи льону, маку), виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала: «Андрію, Андрію! Конопельку сію. Спідницею волочу,— заміж вийти хочу». При цьому зігнутися потрібно було так, аби спідниця чи фартух торкалися землі,«волочачи коноплі». Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, заносила до хати і, коли сніг розтавав, лічила насіння: якщо кожна зернина мала пару – добрий знак. До речі, у багатьох місцевостях дівчата сіяли коноплі роздягненими. За народним віруванням, голе тіло — важливий засіб чарівництва.

Читайте також: Новий рік під пальмою, у горах чи в гостях у Санти Клауса: скільки коштує нестандартне свято?

На Андрія також дівчата рахували дрова в оберемку або щаблі плоту. Якщо парне число – заміжжя не за горами. Опівночі зазирали у дзеркало або лягали спати, кладучи на голову пояс. Суджений мав прийти у віщих сновидіннях. А є і сучасніший варіант – перед сном під подушку клали кілька папірчиків із написаними на них іменами хлопців. Вранці який витягнеш, так і називатиметься майбутній чоловік.

А от щоб довідатись, де мешкає наречений, дівчині доводилося докладати неабияких фізичних зусиль. З ноги знімали чобіт і перекидали його... через хату. Знайшовши, розглядали, у який бік «дивиться» носок. У ніч на Андрія чобіт дивовижним чином повинен вказати напрям, де живе суджений.

Взагалі найбільшу волю в діях на Андрія отримували хлопці. Їм пробачалися всі бешкети, навіть викрадення хвірток вважалося не псуванням майна, а лише жартівливим залицянням. Адже таке здебільшого чинили на тих подвір`ях, де мешкали незаміжні дівчата. Ну а за те, аби парубки не надто хуліганили, цього дня дівчата пропонували їм такий собі викуп - макітру вареників.

Підготувала Мирослава ЯРЕМКІВ.

Читайте також: Події в суспільстві

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Суспільство

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати