ПОВІДОМЛЕННЯ

Давид Арахамія: «На волонтерів стали тиснути, коли ми почали ламати корумповану систему закупівель в армії»

10.12.15, 13:46

0

3043

Наприкінці минулого тижня весь світ відзначав Міжнародний день волонтера. В Україні цей день за останні два роки, з початком подій на Донбасі, набув особливого змісту. Волонтери стали невід’ємною складовою, без якої важко уявити не лише українську армію, а й вітчизняну політику. Одним з найвідоміших таких проектів в країні донедавна був «Волонтерський десант». Минулого місяця цей проект, який проіснував при Міністерстві оборони України трохи більше року, закрили. За цей час волонтерами було зроблено чимало. Про що свідчить велика кількість інформації з приводу їхньої діяльності у національних ЗМІ. Волонтерів критикували, підтримували, захищали. Окремих «десантників» призначали радниками президента та міністра оборони. Дехто навіть відзнаки отримав особисто з рук першої особи країни. В той же час, їх звинувачували у корупції та неефективному використанні бюджетних коштів, запрошували пройти тести на поліграфі. То хто ж вони ці волонтери – реформатори у складний для країни час, чи просто молодь, яка, діставшись до найвищих кабінетів Міноборони, не втрималася перед спокусою корупції? Щоб розібратися в цьому, редакція PRESS-ЦЕНТР розпочинає серію ексклюзивних інтерв’ю з ключовими особами, які мали і мають відношення до цього проекту та волонтерства загалом. Одним з найвідоміших в Україні волонтерів є Давид Арахамія.

Давид Арахамія

Останні кілька років пан Арахамія займався IT-бізнесом. З початком бойових дій на Сході України він полишив власну справу і подався у волонтери, допомагати армії. Минулого року очолив Раду волонтерів при Міністерстві оборони та став радником міністра оборони з питань закупівель. За цей час він – молодий бізнесмен з Миколаєва, напевно, як ніхто краще, навіть серед досвідчених штабних генералів, вивчив усі потреби українських бійців. Причому, вивчав їх не за технічними характеристиками та нормами, прописаними на папері, а безпосередньо спілкуючись із солдатами.

Вклад Арахамія у розвиток армії оцінили не лише бійці з передової, а й особисто Президент України, нагородивши його орденом за «За заслуги» ІІІ ступеня. А минулого місяця, через кілька днів після того, як було оголошено про закриття проекту «Волонтерський десант», на сайті Президента з’явилася цікава петиція. Її автор просив Президента призначити Давида Арахамія головою Миколаївської ОДА або військовим прокурором України. Щоправда, «провисіла» вона на сайті недовго, бо сам Арахамія наполіг на тому, аби її видалити.

За рік діяльності «Волонтерського десанту», здавалось б, креативний і зовсім неконфліктний волонтер Арахамія, у якого, як він сам зізнається, навіть нинішня та колишня дружини разом їздять відпочивати, усе-таки встиг засвітитися у декількох скандалах. Причому, за дивним збігом обставин, ці скандали почали один за одним роздмухуватися в останні кілька місяців.

Найгучніший із них пов’язаний із закупівлею дизпалива за завищеними цінами навесні цього року. У ЗМІ та з трибуни Верховної Ради неодноразово лунали звинувачення на адресу окремих представників «десанту» та безпосередньо ідейного натхненника «ВД» Давида Арахамія. Військова прокуратура навіть порушила справу, а сам Арахамія обіцяв звернутися до суду, щоб захистити честь та гідність.

Ще один скандал пов’язаний із виплатою волонтерам із «десанту» зарплати, гроші на виплату яких збирали на рахунки спеціального фонду. Більшість переконували, що на те вони і волонтери, щоб працювати на голому ентузіазмі. З цим був категорично не згідний Арахамія і мало не став, як писали окремі ЗМІ, «ватажком злочинного угруповання».

- Диму без вогню не буває, - пояснює усі звинувачення щодо себе особисто та «Волонтерського десанту» Давид Арахамія. – Основна проблема в тому, що всі думали, ніби ми, 12 чоловік «ВД», за такий короткий проміжок часу перекриємо усі напрямки діяльності Генерального штабу, в якому працює півтори тисячі чоловік! Ми робили все, що від нас залежало і досягли непоганих результатів. Але рік працювати винятково на голому ентузіазмі мало хто собі може дозволити. Тож, щоб не втратити професійну команду, більшість якої - приїжджі волонтери з інших областей, довелося вирішувати питання їх фінансового забезпечення. Адже людям треба елементарно за щось жити у столиці і харчуватися. Спільно з Міноборони знайшли вихід і створили при МО відділ взаємодії з волонтерами. Туди оформили частину представників «ВД». Це спростило співпрацю волонтерів із різними департаментами міністерства, які нам були потрібні по роботі.

Однак, виникла інша проблема - ніхто з «десанту» до цього не був держслужбовцем, тому розраховувати на якісь надбавки та премії «за вислугу чи за стаж» не могли. Лише зарплата у 2400 гривень! Чи довго ви проживете на таку зарплату в Києві? Я почав шукати варіанти вирішення цього питання. Проконсультувалися із Фіскальною службою і відкрили проект, в рамках якого почали збирати гроші на матеріальну допомогу сім’ям волонтерів, які працюють в Міноборони. Маю сказати, що претензій ні в кого не було. Навіть в тих, хто зараз найбільше про це кричить. І гроші збиралися прозоро і того, що ми збирали, вистачало на більш-менш нормальну зарплату для наших волонтерів.

- Чому ж тоді з’явилися претензії?

- Хвиля інформаційного бруду проти нас пішла після того, як ми почали ламати роками відпрацьовані схеми держзакупівель в Міноборони. Нам, фактично, вдалося демонополізувати цей ринок. Завдяки проведеній волонтерами роботі там нарешті почала з’являтися здорова конкуренція. До цього бюджетні мільярди, що виділялися на оборонне відомство, розподіляли між собою кілька компаній, за якими, зрозуміла річ, стояли і стоять впливові люди. І так майже за всіма напрямами. За що не візьмись: закупівля форми, берців, пального, продуктів. Я спочатку дуже гостро реагував на бруд, який лили на волонтерів, але згодом зрозумів просту істину - коли ламаєш чиюсь серйозну схему, завдяки якій з бюджету витягаються десятки мільйонів гривень, то варто чекати на потужне лобі. В тому числі і на рівні народних депутатів.

- Для чого волонтерам взагалі було потрібне Міністерство оборони? Невже не можна було допомагати армії без вашої присутності в оборонному відомстві?

- Ми прийшли в Міноборони, щоб зрозуміти цю систему зсередини. Набагато простіше виправляти помилки, або запобігати їм, коли розумієш, за яким алгоритмом ця система працює. Пам’ятаєте, коли вся країна відправляла sms по п’ять гривень на забезпечення армії? Тоді зібрали близько 120 мільйонів гривень! Сума чимала. Але проблема в тому, що ці гроші до Міноборони доходили за тією ж схемою, що і виділені з державного бюджету. Погодження, тендери, затримки з виплатами казначейством і т.д. Це все займало час. Врешті, ці гроші були витрачені на потреби армії, однак наскільки ефективно? Настав такий момент, коли ми зібралися вузьким колом волонтерів, які вже на той час були досить медійними людьми, і зрозуміли, що за коротший проміжок часу зможемо зібрати більше грошей для армії, ніж це було раніше. Однак, для чого це робити, якщо поки ми збираємо мільйони, Міноборони неефективно витрачатиме мільярди бюджетних коштів. Зрештою, для чого просити в людей гроші, якщо можна оптимізувати витрати коштів, які спеціально виділяються з бюджету на потреби армії. А це, орієнтовно, п’ять мільярдів гривень на рік. Далі все просто, як і в будь-якому бізнесі. Якщо починаєш налагоджувати погану роботу, то можна очікувати збільшення ефективності 10-15%. А 10% від п’яти мільярдів, які виділяють з бюджету на «оборонку», – це 500 мільйонів. Таких грошей волонтери не зберуть, як би не старалися.

- І з чого ви почали оптимізацію?

- Ми почали пробувати автоматизувати процеси державних закупівель, бо одразу видно, де йде дублювання тих чи інших статей видатків, яких можна було б уникнути. Нам одразу почали ставити палки в колеса. Говорити про різні допуски, КСЗІ (комплекс захисту інформаційних систем). На певному етапі роботи ми зіткнулися із тим, що будь-яка розумна і цікава ідея, яку ви хочете втілити, у нас в державі загальмується щонайменше на рік, бо потрібно пройти всі ці погодження. Ми усе це пройшли. Першими підключили в Міноборони електронну систему закупівель «Прозоро», яку ледь не «головою пробивали» через окрему постанову Кабміну і то в «експериментальному режимі». І що ви думаєте? Жодне крупне міністерство до цієї системи досі не захотіло підключатися за такою ж самою схемою. Продовжують «гратися» з тендерами на дрібні суми, очікуючи змін у законодавстві.

На останніх торгах по військовій формі тільки за рахунок такого нововведення і того, що порозбивали лоти на дрібніші, було близько півсотні учасників. Така конкуренція, зрозуміла річ, вплинула і на якість форми, і на її ціну. Раніше ж в таких тендерах брали участь лише кілька потужних компаній, які диктували не завжди економічно обґрунтовані ціни.

- Коли взялися за реформування сфери харчування військових, на адресу волонтерів у різних ЗМІ було чимало звинувачень. Говорили про «дилетантство», про те, що намагаєтеся завести «свої» компанії та багато іншого. Теж зачепили чиїсь бізнес-інтереси?

- Харчування військових - це взагалі окрема тема, ціна якій, щоб ви розуміли - 2,5 мільярди гривень щорічно. Уявляєте масштаби? Ще в 2007 році колишній міністр оборони Анатолій Гриценко вирішив розформувати польові кухні. Він з’їздив до Німеччини, подивився, як там це налагоджено і вирішив, що в Україні теж треба харчувати військових за рахунок аутсорсингу. Мовляв, солдат потрібно вчити воювати, а готувати їсти мають спеціально навчені люди. Ідея, з одного боку, правильна, але не у військовий час. Відтоді вісім років чотири компанії годували всю армію, лише розділили між собою території інтересів. Вклали гроші в обладнання, посуд, створивши серйозну монополію. З часом, через відсутність конкуренції, впала і якість самого харчування.

Для початку ми замінили річні контракти на коротші, по три місяці. Нас відразу почали звинувачувати у дилетантстві. Мовляв, весь світ годує на аутсорсі, а ми тут щось вигадуємо. Ця схема виявилася повністю неефективною, коли почалася АТО і під Краматорськом обстріляли кухарів. Вони звідти просто втекли, і хлопці на передовій залишилися без кухарів та польових кухонь. Тоді лише завдяки злагодженій цілодобовій роботі служби тилу Генштабу та волонтерів за три місяці вдалося відтворити колишню функцію самогодування в зоні АТО. І повірте, що зараз хлопці на передовій харчуються навіть краще, ніж військові в тилу. Крім того, розділили функції – закупівля і доставка продуктів, та приготування і годування. Запросили великі компанії, які можуть постачати продукти за вигідними цінами.

Крім того, запустили два пілотних проекти. Взяли дві військові частини, придбали та встановили там італійське обладнання, мережа ресторанів «Козирна карта» допомогли встановити автоматизовані системи, які розбивають харчування на раціони. До речі, цим теж часто маніпулюють. Є таке поняття, як норми заміни. Наприклад, сьогодні має бути гречка, а її міняють на якусь пшеничну крупу, бо вона дешевша. Крім того, ми розробили фіксоване меню із сорока різними варіантами. А на додачу, кожному військовому видали електронну картку. Прийшов поїсти – «прочекинив» її. Не поїв, продукти списати ніхто не зможе. Наприклад, харчування на Яворівському полігоні, завдяки такій системі обліку та контролю, нині нічим не поступається «чотиризірковому» турецькому готелю. До того ж, коштує воно дешевше.

Після цього у деяких підконтрольних певним впливовим людям ЗМІ, почалися напади на волонтерів. Мовляв, повертаються в ХІХ століття: замість того, щоб воювати, солдатам нав’язали систему власного харчування, корупційні ризики і т.д.

Зізнаюся, що особисто їздив в Хорватію, країну, яка зовсім нещодавно вийшла з війни, щоб вивчити їхню систему харчування військових. У них годує державне підприємство, а налагоджено все, як в нашому пілотному проекті. Тому ми на цей рік запланували подібні нововведення ще в семи військових частинах. А закінчиться все, думаю, гібридною моделлю.

- Кілька місяців тому навколо вашого імені і «Волонтерського десанту» розгорівся скандал з пальним…

- Для мене це взагалі стало сюрпризом! Це був лютий чи березень, курс долара постійно стрибав. Я дізнаюся з новин, що Міноборони закупило паливо за ціною, яка перевищує ринкову. Приходить депутат Іван Вінник з БПП і приносить обґрунтування: мовляв, три тижні тому закупили за такою ціною, а зараз ціна нижча, замах на злочин і т.д. Тоді ми запропонували посадити всі сторони конфлікту за стіл переговорів, покликали ОККО. А до цього вже двічі знижували ціну. Тоді закупівля за загальною системою проводилась. Підписували акцепт, оплачували і потім впродовж місяця проводилися поставки пального. За цей місяць ситуація кардинально змінилася.

Питання, для чого купувати не в сезон «Арктичне» пальне, точно не до нас. Замовник - служба тилу Генштабу. Вона у відділі закупівель говорить: купіть, наприклад, шапочок 10 тисяч штук, і ти не питаєш, навіщо вам шапочки. Це армія! У нас таких повноважень немає і ніколи не було. Наша задача була - купити пальне за максимально вигідною ціною. Таку ціну запропонувало ОККО. В цю ціну було закладено єдиний тариф за доставку по залізниці та 30% річного кредитування, щоб знизити валютні ризики. Єдиний торг тоді був, за яким курсом долара рахувати, бо за три тижні курс суттєво зменшився. Єдине, що в цієї ситуації, можливо, було недопрацьоване - за декілька днів до цього Кабмін дозволив Міністерству оборони робити 50% передоплату за товари та послуги. Ця інформація тоді не була поширена в департаменті державних закупівель. Але саме це дозволило на останніх переговорах з постачальником знизити ціну ще на одну гривню. Якщо чесно, я особисто оцінюю роль депутатів в цьому процесі дуже позитивно, але потім їх позиція чомусь перетворилась на контрпродуктивну.

- Депутат Іван Вінник говорив, що дешевше тоді було купувати вроздріб?

- Це було лише його припущення. Мовляв, у ОККО є «фішки», на яких накопичуються бали, які потім можна перерахувати в гроші. За такою логікою він порахував, що на літрі можна скинути ще 50 копійок. Але потім йому пояснили, що так ніхто не рахує. Зазвичай 80% людей ці бали не використовують. Та й гривня на рахунку «фішки» не вартує гривні реальної. Бо це не було б вигідно. Після цього він про роздріб не говорив. Загалом, ми ОККО змусили ще на гривню скинути. Пояснили, що справа резонансна, може дійти до суду і т.д. Загалом, це був перший великий скандал, до якого приплели волонтерів.

- З минулого місяця проект «Волонтерський десант» закритий. Чи не є це спробою уникнути тих скандалів, які роздувалися останні кілька місяців окремими ЗМІ навколо волонтерів Міноборони?

- Ні. Про кінець проекту «Волонтерський десант» ми говорили давно, місяців п’ять тому. Я особисто тоді казав, що цей проект на рік. Не випадково ж назвали «десант»: висадилися на ворожій території, окопалися, пробили пролом в обороні і тепер повинна зайти мотопіхота.

- Проект «ВД» закривається, а люди залишаються в Міноборони?

- Не всі, але багато хто залишається працювати в проектному Офісі реформ при Міноборони. Можна сказати, що «Волонтерський десант» у такий спосіб еволюціонував. Ця структура виконуватиме функції консалтингової компанії при Міноборони. А фінансуватися цей Офіс буде не за державні кошти, а за рахунок інституціональних донорів. Завдання офісу реформ - до 2020 року перейти на стандарти НАТО. Це переворот свідомості, але вірю в цю команду, там залишилися люди, які вже можуть щось робити.

- А як же бути зі старими кадрами в системі Міноборони, яким точно буде важко сприйняти погляди молодої креативної команди?

- Тут два варіанти: або стати послідовниками змін, або піти.

- А на їхнє місце кого? Нові ж прийдуть без досвіду…

- Є чудова Академія оборони України. Там є багато молодих перспективних кадрів. Їм потрібно себе реалізовувати. У нас же є унікальна можливість безкоштовно користуватися стандартами, які розробляли роками країни-члени НАТО. Це і є досвід. Нам залишається тільки діяти. Зрештою, набагато простіше навчити чомусь молодого фахівця, ніж людину із застарілими поглядами на життя.

- Чим ви займетеся після закриття проекту «ВД». Теж підете в проектний офіс?

- Я повертаюся в бізнес. Але не можу просто отак все взяти і полишити. Уявляєте, скільки було витрачено часу і нервів. Тому, поки буду в режимі стратегічного консалтингу працювати - раз на три дні допомагати хлопцям, які зараз залишилися при Міноборони. І далі буду займатися волонтерською діяльністю в «Народному проекті», співзасновником якого я є.

Розмовляв Влад ІСАЄВ.

Читайте також: Останні події в зоні АТО

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати