ПОВІДОМЛЕННЯ

Тернопільський замок із «ходами у пекло» руйнується, поки чиновники і церква ділять землю

27.11.15, 16:03

0

2810

Червоногородська фортеця, вірніше руїни, які від неї залишилися, чи не наймістичніше місце в Україні, котре притягує сотні туристів. Та чи вдасться нам зберегти її для нащадків?

Потрапити сюди не так і просто. Таємничий замок знаходиться на Тернопільщині, між селами Нагіряни та Нирків, за 120 кілометрів від обласного центру, у так званому Червоногородському урочищі. Отож транспортом можна дістатися лише сіл, а далі доведеться йти пішки чи добиратися «попутками».

Тим не менше, влітку, у гарну днину народу тут не бракує – навколо ліси, річка, водоспад. До речі, найбільший на рівнинній Україні: його висота 16 метрів, а ширина – 20. А ще поруч колишній піонерський табір, де можна заночувати, хоча більшість туристів надають перевагу наметам.

- Навіть цього року, коли через надмірну засуху водоспад значно обмілів, яблуку ніде було впасти, - говорить сільський голова Ниркова Іван Безушко. – Шкода, якщо втратимо усю цю красу. Але, схоже, чиновникам немає ніякого діла до наших проблем.

Читайте також: Археологи на заході України знайшли залишки невідомого замку

Історія цієї місцевості з червоними ґрунтами (саме звідси походить і назва) сягає ще IX століття. Саме тоді тут з’явилося перше поселення, а руські князі побудували дерев’яний замок, зробивши його своєю резиденцією. Впродовж століть фортеця на раз була вщент зруйнована, однак, як невмирущий Фенікс, щоразу відроджувалася. Вона переходила із рук в руки, нею володіли і польські королі, і повстанські загони Богдана Хмельницького (до речі, батько гетьмана – Михайло Хмельницький у стінах цього замку у ХVI столітті відгуляв своє весілля), і військо турецького султана Магомета IV. Практично завжди він був оборонною спорудою і лише у ХІХ столітті нові власники, графи Понінські, замок перебудували на палац з вишуканою терасою в італійському стилі, колонадою, парком та фонтаном. Останньою його власницею була бездітна графиня Понінська, котра померла у 1939 році. Зробили свою справу і обидві Світові війни, а у 70-х роках минулого століття, за рішенням влади, Червоногород, котрий належав до Нирківської сільради, узагалі перестав існувати на карті. Залишки нічиєї фортеці мешканці навколишніх сіл розтягнули на будматеріали. Останню крапку у руйнуванні поставила погода – у 2013 році одна із веж наполовину обвалилася, не витримавши снігу та вітрів.

- Те, що не доруйнували війни та загарбники, нищимо ми самі, - розводить руками сільський голова Іван Безушко. – Уже більше двох років ці вежі так і стоять, розвалюючись усе більше. Справа в тому, що в 2001 році замок влада передала у власність УАПЦ. А вони його не реставрують, кажуть, грошей нема, і нас не допускають. Я вже пропонував Церкві, що відбудує громада для них костел, а вони нехай нам ті вежі віддадуть. Так ні, не захотіли. Отак втрачаємо таку пам’ятку!

Місцеві мешканці переповідають, що підземними ходами замку можна потрапити до печери «Поросячка». За легендами, у ній колись жив монах, а сьогодні її охороняє безголовий лицар. А ще, кажуть, це не просто печера, а зал страшного суду, а підземні ходи замку – ходи у пекло. Усе це неабияк приваблює туристів, проте – не інвесторів.

- Якби тут був господар, та відновив усе це, уявляєте, як можна було б заробляти на туристах? – каже Іван Безушко. – Зараз за в’їзд машини райадміністрація бере по 15 гривень, здається, та куди йдуть ті гроші – одному Богу відомо. Кажуть, сміття вивозять і дорогу ремонтують. Може, й так, але ні село, ні замок безпосередньо з того нічого не мають.

У Тернопільській єпархії УАПЦ усі звинуваченні відкидають. Кажуть, що із задоволенням реставрували б вежі, однак земля, на якій знаходиться замок, їм не належить. Отож, згідно із законом, робити цього не мають права.

- Це покійному Митрополиту Мефодію у 2001 році обладміністрація передала у власність замок, бо він хотів зробити тут монастир святих апостолів Петра і Павла, - розповідає архієпископ Тернопільський Владика Мстислав. - Наша єпархія навіть оплатила проект ремонту веж, і є меценати, котрі готові їх реставрувати. Однак влада не передає нам землі, на якій стоїть замок, а без цього розпочинати роботи ми не маємо права. Мало того, у Заліщицькій райадміністрації нам сказали, що це вони оплатили проект ремонту і ми до цього не маємо жодного стосунку.

У районній адміністрації коментувати ситуацію відмовилися, «перевівши стрілки» на Тернопільську обласну адміністрацію.

- Це питання, сподіваємося, скоро вдасться врегулювати, - говорить начальник відділу містобудування та охорони пам’яток управління архітектури Тернопільської ОДА Ярослав Пелехатий. – Нещодавно ми виїжджали на місце, зустрічалися із представниками єпархії та Заліщицької адміністрації, нині розробляють документацію щодо обслуговування цього монастиря, узгоджують межі земельної ділянки. Справді, свого часу Заліщицька райадміністрація з якихось незрозумілих причин блокувала вирішення цього питання. Саме тому єпархія не змогла у 2003 році освоїти 1 мільйон гривень, виділених урядом відповідно до державної програми реставрації історичних пам’яток архітектури. Наскільки я знаю, районна адміністрація хотіла облаштувати там розважальні заклади, а сусідство з церквою не дуже було на руку ні одним, ні іншим. Вона навіть пропонувала церкві повернути приміщення, щоб потім, напевно, їх порозпродувати. Натомість єпархія УАПЦ навіть хоче відновити тут гідроелектростанцію, аби забезпечувати електрикою монастир та навіть продавати її.

Мирослава ЯРЕМКІВ.

Фото vladbespalov.livejournal.com

Читайте також: Огляд останніх новин Тернополя

Читайте також: Останні новини України у сфері туризму

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Куди, якщо не в Крим

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати