ПОВІДОМЛЕННЯ

Максим Лукашик: «Пішов з органів, бо в 90-ті бути чесним міліціонером і забезпечувати сім`ю було важкувато»

08.10.15, 13:54

0

3414

Максим Лукашик проміняв роботу в органах внутрішніх справ на власну справу майже десять років тому. Чоловік переїхав зі столиці в провінцію, де заснував будівельний бізнес. Нині він очолює одне з відомих в Західному регіоні підприємств «Ранг». А ще його знають як доброго і люблячого батька трьох дітей.

Довідка PRESS-ЦЕНТР: Народився Максим Лукашик 14 липня 1977 року в м. Новий Буг Миколаївської області. Батько працював начальником райвідділу міліції, мати – лаборантом на маслозаводі. У 1994 році закінчив школу. Відмінником не був, але навчався добре. Одночасно займався спортом – баскетболом,та бальними танцями. Вищу освіту обирав наслідуючи батька - у 1998 році закінчив Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство» і відразу пішов працювати у карний розшук залізничного районного відділення міста Києва.

- Що сформувало вас як особистість?

- Скоріше за все навчання і сформувало. В академії кожен студент пройшов хорошу школу життя. Знання, які я отримав, допомагають мені й по сьогодні. Викладачі виховували в нас терпіння, самодисципліну, фізичну загартованість. А от спортивний азарт сприяв постійному бажанню розвиватись і йти вперед, не зупиняючись на досягнутому. Саме тому звільнився з органів внутрішніх справ, бо бути чесним міліціонером в 90-ті і достойно піклуватись про сім’ю було важкувато. Та й особистісний розвиток бачив не в міліцейській роботі. Успіх і розвиток суспільства, держави, як на мене залежить від успішних громадян, які творять щось корисне. І як казав Бісмарк: «Якщо не будувати школи, доведеться будувати тюрми».
Відтоді вирішив створити власну справу.

Ми з партнером заснували нашу першу рівненську будівельну кампанію і побудували житловий п’ятиповерховий будинок. Мало хто вірив в те що молодій кампанії вдасться такий проект.Тоді ж розпочав навчання в Інституті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та в НУВГП за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Відтоді зрозумів, що обравши цей напрямок діяльності почав реалізовувати мрію. Бачити результат своєї праці, створювати проекти, що лишаються на десятиліття – це дійсно одна з найважливіших справ для чоловіка. Згодом я зосередився на будівництві офісних та адміністративних приміщень.

- Що зараз будуєте в Рівному?

- В обласному центрі вже є чотири багатоповерхівки побудованих нами. Нині до складу Групи компаній «Ранг» входять сім підприємств різного будівельного спрямування. Один з наших найцікавіших проектів сьогодні – будівництво дитячого садочка в Оржеві. Річ у тім, що досі батьки змушені були водити діток в дошкільні заклади сусідніх сіл. А це, зрозуміло, - незручно. Будівництво було відстрочене на 2 роки, проте зараз,за сприяння і злагодженій позиції депутатів районної та обласної рад роботи по цьому проекту відновилися. Всі зусилля спрямовані на швидкий і якісний результат. А крім того, можу похвалитись однією з перемог - наша фірма виграла в тендері закупівлі Міністерством Оборони України 13 квартир для військовослужбовців та учасників АТО. Впевнений, кращих квартир військові ще не отримували.

- У вас досить прибутковий бізнес, чи є у вашому житті місце для благодійності?

- Звичайно! Закордоном багато проектів здійснюються спільними зусиллями громади. Мені подобається результативна спільна справа. І хоч я виховувався в радянських традиціях, враження від закордонних поїздок залишили свій відбиток. У заможних людей з давніх-давен складалась традиція займатися благодійністю. Вона існувала і в українському суспільстві, адже благодійниками були і давньоруські князі, й гетьмани і перші українські бізнесмени. Десятинна церква була побудована і отримала свою назву завдяки пожертві десятої частини від доходу київського князя. Ще й досі в Україні стоять церкви і інші будівлі, зведені на кошти гетьманів Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, українських меценатів Терещенка і Ханенка. Коли я став відчувати, що можу бути корисним в суспільних справах – відразу приєднався до благодійних ініціатив. Вже п’ять років поспіль успішно функціонує наш благодійний фонд «Оберіг». Ми допомагаємо дитячим будинкам, притулкам. Нині ж налагоджуємо співпрацю з іноземними благодійними фондами, що працюють за відповідними програмами.

- З роботою зрозуміло, а як проводите свій вільний час?

- Вільного часу практично не маю. Мій день починається о 6 ранку. А відпочинок – то просто зміна заняття. Проте є особисте правило – якщо немає роботи, проводжу час з дітьми. Найменшому сину Андрійку – 4,5 роки, Лізі – 7 років, а Аліні – 15-ть. Син ходить до дитячого садочка, займається плаванням. Ліза займається музикою – грає на скрипці, а Аліна навчається в столиці на кулінара в торгівельному коледжі. Діти – моє окреме життя. Це відображення мене самого, моїх мрій. З ними відчуваю себе чарівником, реалізовуючи їхні бажання. Хоча, відверто зізнаюсь, вільного для них часу дуже обмаль. Здебільшого вихованням дітей та домашнім господарством займається дружина. Для мене вона взірець жінки, молода, модна, яскрава, врівноважена і турботлива. Вона, як ніхто розуміє мої потреби. Вихідні ми завжди проводимо разом – вдома або на природі.

- Можливо, і хобі маєте?

- Часу лише для себе особливо не маю. А тому своє вміння смачно готувати зробив своїм хобі. До нас часто приходять куми, друзі і я частую усіх своєю фірмовою стравою - смачним узбецьким пловом, шашликами. Люблю робити близьких щасливими і задоволеними. Не часто, але інколи вдається влаштувати і справжнє чоловіче дозвілля з друзями – полювання. 

Олександра ДМИТРЕНКО. *

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати