ПОВІДОМЛЕННЯ

«Скринька Пандори» по-рівненськи: через бажання рейдерів «розпиляти» заводи, люди досі чекають зарплат

06.10.15, 14:05

0

1991

PRESS-ЦЕНТР вже повідомляв про ситуацію, яка склалася навколо двох рівненських підприємств Рівненського ливарного заводу та заводу «Технопривод». На адресу видання надійшов текст, в котрому висвітлені чергові судові перипетії навколо них і їх оцінка акціонерами заводів. Пропонуємо їх позицію у рубриці «Народний журналіст». 

Мешканці Рівного добре знайомі з історією ЗАТ «Рівненський ливарний завод». Свого часу це підприємство було одним із провідних у Рівненському районі. На ньому працювали понад тисяча осіб. «РЛЗ» був одним з найкрупніших платників податків в області. За часів Януковича таке підприємство не могло пройти поза увагою «сім’ї», тому стало об’єктом рейдерської атаки, яку очолював колишній керівник ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» Євген Казаков. Саме він відкрив скриньку Пандори, з якої на славетне колись підприємство посипалися всі можливі та неможливі біди та нещастя.

План по захопленню підприємства полягав у штучному доведенні його до банкрутства та розпродажу за безцінь його активів для «потрібних» покупців. Щоб створити штучний і підконтрольний процес банкрутства, пан Казаков скористався зв’язками з колишнім керівником санації ВАТ «РЗТА» Наталею Гонтар. Разом вони перетворили ВАТ «РЗТА» на такий собі майданчик для наступу на ЗАТ «РЛЗ». Спочатку пан Казаков та пані Гонтар створили штучні борги ЗАТ «РЛЗ» перед ВАТ «РЗТА», нібито, за псування корпусу ливарного виробництва. Для більшого розуміння наведемо деякі цифри: борг ЗАТ «РЛЗ» перед ВАТ «РЗТА» за псування корпусу ливарного виробництва оцінено в 39 мільйонів гривень. Однак це не завадило пані Гонтар продати корпус підприємству того ж Євгена Казакова всього за 2 мільйони гривень. Додамо і той факт, що цифра в 39 мільйонів гривень не була ані сплачена, ані підтверджена жодним актом виконаних робіт. Тим не менше, суд за часів Януковича прийняв рішення на користь ВАТ «РЗТА». Після цього борг був включений до реєстру конкурсних вимог кредиторів, що привело до повного контролю над процесом банкрутства з боку ВАТ «РЗТА».

Далі за дивним збігом обставин арбітражним керуючим була призначена Ірина Мельник, яка до цього працювала помічником самої пані Гонтар. Ця пані дуже швидко та з численними порушеннями законодавства розпродала майно підприємства тому самому ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво» Євгена Казакова. Справа виведення активів була майже завершена. Однак, завдяки зміні влади, рейдери раптом втратили контроль над комітетом кредиторів. Пан Казаков мабуть зрозумів, що робити тут більше нема чого і просто перестав з’являтися в Рівному. Вищий господарський суд скасував рішення відносно включення штучно створених боргів у сумі 39 мільйонів.

З іншого боку, це рішення привело до зміни ліквідатора на підприємстві та призначення нового арбітражного керуючого - Олександра Сисуна. З’явились надії на відновлення роботи підприємства. Однак, ускладнювали цей процес результати «діяльності» попереднього ліквідатора Ірини Мельник, за якої майже все майно підприємства було розпродане. До того ж, вона категорично уникала виконання рішення суду і відмовлялася передавати справи на підприємстві. З’ясувати фінансовий стан підприємства було неможливо, оскільки звіти та бухгалтерська документація взагалі не велися. Для чого це робилося – залишається тільки здогадуватися. Але припущень не так вже й багато з огляду на те, що з підприємства в невідомому напрямку зникла готова продукція, матеріали та залишки незавершеного виробництва орієнтовною вартістю понад 15 мільйонів гривень.

Згодом ще й з’ясувалося, що попередній ліквідатор дивним чином «забула» показати в звітності та в реєстрі кредиторів борг по заробітній платі робітникам підприємства, який складав більше двох мільйонів гривень!

Новий ліквідатор зустрів шалений опір з боку того самого ВАТ «РЗТА». Їхня охорона не допускала пана Сисуна на територію підприємства, чинила опір при спробах оглянути та прийняти до відома майно, а залишки рейдерської команди очолюваної тепер вже пані Гонтар, подавали численні скарги до судів вищих інстанцій на рішення про призначення нового ліквідатора та його дії.

Суди весь час відмовляли скаржникам, однак вони продовжували скаржитися. Мабуть, незручний був для них новий ліквідатор зі своїми ідеями про відновлення виробництва, про повернення втрачених активів, повернення незаконно відчуженого майна, зверненнями до правоохоронних органів, тощо.

Іншого шляху у пана Сисуна не було, оскільки для того, щоб розрахуватися з боргами підприємства потрібно було повертати продане майно. Майже за півроку Олександру Сисуну вдалося сформувати новий комітет кредиторів, прийняти мізерні рештки майна, розпочати процес повернення перших боргів людям, подати позови в господарський суд, щоб повернути відчужене пані Мельник майно. З’явилась надія на можливе повернення підприємства до роботи. Ця надія зросла після рішення про повернення незаконно відчуженого майна у власність ЗАТ «РЛЗ», що було прийняте у березні цього року Господарським судом Рівненської області. Тепер з’явилася можливість планувати відновлення роботи підстанції ГПП 110/10, ливарного виробництва і за рахунок цього розпочати процес повернення людям боргів по заробітній платі, котрі були «знайдені» новим ліквідатором.

Схоже, такий стан справ влаштовував усіх, крім представників ВАТ «РЗТА». Тому вони під виглядом відновлення «законності» продовжували скаржитися на дії нового ліквідатора ЗАТ «РЛЗ», а поміж тим, вперто не допускали його на підприємство.

Врешті, представники ВАТ «РЗТА» знайшли суддю, який дослухався до них і відреагував на спроби змістити ліквідатора ЗАТ «РЛЗ». Завдяки чисельним скаргам на ліквідатора, про котрі вже розповідалося вище, ця справа декілька разів відправлялась в вищі інстанції. І коли в черговий раз повернулася в область, то потрапила до судді В. Трускавецького. Саме до того судді, на розгляді якого дивним чином опинилися одразу обидві справи про банкрутство підприємств, які за часів Януковича стали об’єктами  нападів рейдерів : ЗАТ «РЛЗ» та ПАТ «Завод Технопривод». Можливо, що це просто збіг обставин. Але саме цей суддя, на відміну від своїх колег-попередників, єдиний, хто в обох цих справах дослухається виключно до позиції представників інтересів ВАТ «РЗТА».

Читайте також: Акціонери рівненського підприємства ПАТ «Завод Технопривод» нарікають на суддівське свавілля

Однак, повернемось до нашої справи. На момент надходження справи до судді Трускавецького в справі було багато клопотань для розгляду від кредиторів, крім того, представник ВАТ «РЗТА» подав чергову скаргу на дії ліквідатора. Крім того, в справі було декілька нерозглянутих судом звітів від ліквідатора про хід виконання ліквідаційної процедури. Але суддя В.Трускавецький вирішив чомусь зосередитися саме на розгляді скарги представників «РЗТА», залишивши поза увагою інші клопотання та звіти ліквідатора. Не втручаючись в роботу суду, все ж виникають логічні запитання – чому суддя, який призначений у справі, знайомиться з нею не зі звітів ліквідатора, а зі скарг на нього? Мабуть, вивчаючи справу, він просто не дочитався в поданих документах про роль ВАТ «РЗТА». Чому суддя не аналізує причини, з яких саме ВАТ «РЗТА» (єдиний серед всіх кредиторів) «клепає» скарги на дії пана Сисуна? Пояснення діям представників «РЗТА» єдине - хочуть прикритися у разі призначення іншого ліквідатора від численних кримінальних проваджень, що вже порушені відносно рейдерів та залишити вкрадене майно собі. А згодом вигідно продати його на брухт. Принаймні, як стверджує ліквідатор Олександр Сисун, саме цим займалися охоронці ВАТ «РЗТА», коли не впускали його на завод. Можуть бути й інші причини. Однак, від цього працівникам підприємства, які вже стомилися чекати на зароблені гроші, зовсім не легше.

Читайте також: Акціонери рівненського «Техноприводу»: «Завод активно використовують для отримання незаконного прибутку»

З огляду на всі обставини, що були описані вище (численні скарги, їх розгляд в судах та комісіях, боротьба з не допуском на підприємство, що значно заважало роботі ліквідатора) справа з ліквідації ЗАТ «РЛЗ» суттєво затягнулася в часі. Однак, зрозуміла річ, що це було не з вини ліквідатора, який у цій справі робив все не завдяки, а всупереч. Якби суд справді представляв інтереси людей, то для прискорення справи допоміг би ліквідатору. Принаймні, розглянув би спочатку його звіти, а потім доводи наведені в скаргах. Тим більше, доводи ці розглядалася вже не перший раз і не знаходили підтримки не тільки в суді першої, але й апеляційної та вищої інстанцій. Однак, суддю Трускавецького це геть не хвилювало. В останньому багаточасовому судовому засіданні розгляд чергової скарги від представників «РЗТА», які самі знаходяться в процесі ліквідації, завершився її задоволенням та усуненням ліквідатора від виконання обов’язків. Вочевидь, знайшлися важелі, які змусили суддю дослухатися до скаржників. Але, що ж далі? Одним рішенням суддя Трускавецький перекреслив півторарічну роботу, що була проведена для повернення майна підприємства та спроби відновити його виробництво. Тепер виходить, що марними були і сподівання людей на те, що їхні борги із заробітної плати будуть нарешті погашені.

Після цього залишилося чимало питань. В тому числі і тих, що не стосуються безпосередньо роботи суду та особисто пана Трускавецького. Звичайно, тепер буде апеляційна скарга від ліквідатора, чергові судові розгляди. Однак, що тим часом відповідати жіночці, яка недавно підійшла до ліквідатора і вкотре запитала про свою заробітну платню? «Вибачте, становище боржника невизначене, зверніться пізніше»?

Пройшов майже рік з того моменту, як ліквідатору заблокували діяльність та позбавили можливості розраховуватись з людьми по їхніх боргах із заробітної плати. Одним з аргументів суду, що були підставою для звільнення ліквідатора, затягування ним (!) ліквідаційної процедури. Можливо, перед прийняттям рішення варто було б розібратися з джерелами затягування процедури та ознайомитись зі звітами ліквідатора? На жаль, цього не сталося і тепер сподівання багатьох людей на справедливість в черговий раз виявилися марними.

Заспокоює лише те, що за легендою на самому дні скриньки Пандори була Надія. Тому єдине, що зараз залишається – сподіватись.

Олег ІВАНЮК.

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин
Читайте також - Народний журналіст

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати