ПОВІДОМЛЕННЯ

 

Рік тому перестало битися серце молодого, але вже відомого у Рівному юриста Володимира Корсуна. 30-річний чоловік раптово помер за місяць до свого весілля. Він працював суддею Господарського суду області, а тому, як неофіційно розповідають у професійному середовищі, до нього неодноразово звертались впливові люди із пропозицією «вирішити питання». Рівненські адвокати підтверджують – жодних «лівих» рішень Володимир Корсун ніколи не ухвалював. Як про талановитого фахівця юриспруденції, порядного суддю Господарського суду згадують і його друзі.


Звісно, найбільшою втратою це стало для батьків – родина Корсунів у місті доволі відома, батько багаторічний директор Аграрного коледжу, мати працює в управлінні охорони здоров’я. Щоб краще розповісти про сина, вона показує фотографії Володі з сімейного архіву та підручник «Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування», співавтором якої був Володя. Незважаючи на те, що вже минув рік, як не стало Володі, по пані Світлані видно, що вона досі дуже болісно переживає втрату сина. Вона не змирилася з тим, що єдиного сина більше немає поруч. Єдине, за що вона тримається, як за соломинку, що досі поєднує її із сином – це спогади про нього та його друзі.

 

Ярослав Корсун із малим сином


- У нього було дуже багато друзів. Не лише в Рівному, а й у Львові - де він навчався, в Києві. Він легко сходився з людьми і вмів підтримувати стосунки. Навіть зайнятий роботою, якій він віддавався повністю, завжди знаходив час і для батьків і для друзів. У нього було багато фотографій з друзями, але більшість залишилися на телефоні, котрий, заблокований. Сподівалася, що може спеціалісти зможуть дістати фото, але мені сказали, що це вже не реально. Можливо так треба було. Тому, вирішила – коли будемо ставити пам’ятник Володі, то покладу туди його телефон, - на цих словах жінка плаче.

 

Володмир Корсун із мамою

 

Володимир Корсун, кажуть близькі, справді дуже любив свою роботу, якій віддавався майже повністю. Про це свідчить і перелік його професійних здобутків, яких він досягнув попри свій молодий вік (йому було 30 років). Захистив кандидатську дисертацію на тему «Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування», викладав юридичні дисципліни в Рівненському державному аграрному коледжі, був автором і співавтором кількох навчальних посібників «Адвокатура» та «Кримінальний процес», по яких досі викладають студентам юридичних відділень технікумів та коледжів. Став суддею спочатку Зарічненського районного, а згодом і Господарського суду Рівненської області. Мати говорить, що він завжди хотів заробляти гроші чесно й бути успішним.


Однак, попри колосальну зайнятість, ніхто з друзів жодного разу не нарікав на те, що був обділений увагою Володі. Друг Володі Тимофій Гурін згадує:


- Він працював суддею у Зарічному більше року. Незважаючи на велику відстань, кожні вихідні, жахливою дорогою він їздив до Рівного, щоб побачитися з батькам, допомогти їм. Батьки для нього були завжди на першому місці. А на другому – друзі, яких у нього було дуже багато. І для всіх він знаходив час. З кимось кави вип’є, з кимось погуляти піде, комусь зателефонує і запитає, як справи. Вмів знайти час для всіх. Особисто для мене він був як старший брат, який завжди підтримає, порадить, допоможе. Він був для нас еталоном стриманості, вихованості і толерантності в будь-яких, навіть непростих життєвих ситуаціях. Тому і користувався авторитетом.

 

Із друзями-одногрупниками під час випускного у Львівському національному університеті ім. І. Франка

 

Інший друг - Максим Дмитрук, теж говорить про те, що в житті Володі саме рідні та друзі відігравали найважливішу роль. Він цінував кожного і ніколи не відмовляв у допомозі, якщо її хтось потребував.


- Йому могли зателефонувати вночі, наприклад машина десь заглохла, і він виїжджав помогти. Чи, наприклад, він в столиці по-справах і треба його допомога. У будь-який час можна було йому зателефонувати. Він кидав все, щоб зустрітися і допомогти друзям. Проблеми друзів для нього завжди були, як власні. Я не знаю жодного випадку, щоб він комусь відмовив. В усіх випадках він поступав по-совісті.
 

Молодша сестра Максима Дмитрука Катерина після смерті Володі навіть присвятила йому вірш, в якому кількома реченнями описала біль від втрати людини, яка була їй за брата:


«...Ти був із тих хто вмів дружити любити, добрим бути повсякчас і без таких як ти на світі важко жити... Безмежна втрата - смерть твоя для нас! Тебе завжди ми будем пам’ятати і пом’янемо в лагідних словах ти будеш ангелом усіх оберігати і інколи приходити у снах. Життя-момент не знаєш де скінчиться, тож бережіть ви люди,кожну мить. Він би хотів нам всім насниться й сказати: «Ви не існуйте, а живіть!».


Колеги з Господарського суду згадують Володимира Корсуна не лише, як професіонала, а й як дуже тонку романтичну натуру:

 


- Він дуже любив слухати джаз, читати вірші. Ми хоч і працювали в одному суді, познайомилися з ним ближче на джазовому концерті в Рівному, - згадує суддя Господарського суду Ярослава Гудзенко. - Взагалі він був романтиком, яких в наш час дуже мало. Пригадую, як він ранньою весною зателефонував мені ввечері і запросив на побачення… в ліс. Оскільки ми були не дуже добре знайомі, я взяла з собою подругу. Він разом із другом приготували різні страви, взяли гітару. Володя шикарно грав на гітарі, співав і читав вірші. Він дуже любив пісні Віктора Цоя, Олександра Розенбаума. Подібного романтичного вечора в мене ніколи не було і саме такого точно вже не буде.

 

Влад ІСАЄВ.
 

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 0
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати