PRESS-ЦЕНТР

ПОВІДОМЛЕННЯ

Волинська трагедія: українсько-польський цугцванґ

23.07.16, 13:10

Богдан КовальчукКиївський журналіст, музикант і трішечки письменник-прозаїк, який через певні життєві обставини шукає щастя у Львові. Член Національної спілки журналістів України. Захоплююся музикою, літературою, цивільною авіацією та колекціонуванням різного цікавого мотлоху.

352

Відверто кажучи, те, що чотириста тридцять два депутати польського сейму проголосували за визнання подій на Волині 1943-1945 років геноцидом, стало для мене шоком – не тому, що я недооцінюю весь жах тієї різанини, а радше позаяк нині, либонь, найневдаліший для цього час.

Іван Ольховський у своїй книзі «Кривава Волинь» дуже слушно зауважив: для польських істориків, які досліджують цю тему заледве не з кінця Другої світової, характерною є звичка перебільшувати втрати своїх земляків. І роблять вони це шляхом подання померлих від дій польської Армії Крайової українців як поляків, які загинули, відповідно, через Українську Повстанську Армію.

І хай навіть на тій самій сесії сейму депутати висловили підтримку Україні, що бореться з окупантом, своїм «своєчасним» рішенням про визнання Волинської трагедії «етнічними чистками», вони цьому самому окупантові дали на руки всі козирі. Тепер Росія має неабиякий простір для спекуляцій, покликаних пересварити між собою польський і український народи, дружба між якими і так дещо похитнулася.

Безумовно, поляки неабияк постраждали у подіях, що їх називають «Волинська різня». Проте слід урахувати тодішню війну як таку, коли супроти УПА з польської сторони виступила не лише Армія Крайова, але й польське комуністичне підпілля та шуцманшафтові батальйони. Виходить, українські повстанці вели війну вже не на три фронти, як ми найчастіше звикли говорити, а на стільки, що аж порахувати важко.

До того ж, етнічні чистки були лишень актом відповіді на ті звірства, котрі коїли поляки супроти українського мирного населення. Вже по завершенні війни відбулася горезвісна операція «Вісла» і відхід частини наших етнічних земель – Підляшшя, Лемківщини, Надсяння й Холмщини – до складу наших західних сусідів…

Опісля визнання польським сеймом Волинської трагедії актом геноциду посол України в Польщі Андрій Дещиця сказав: «Надзвичайно прикро, що частина польських політиків, приймаючи постанову про вшанування жертв Волині, так і не врахувала неодноразових звернень та пропозицій української сторони щодо спільної оцінки нашої спільної трагічної історії».

І дійсно, якщо ми шукаємо шлях до примирення та оцінки історичних подій – потрібно було діяти, перш за все, спільно. А так виходить, що парламент Польщі, можливо, не свідомо, але таки підкинув дрівець до вогнища інформаційної війни – одного з фронтів, на якому нині Україна бореться проти Росії…

Поділитися в соціальних мережах

Коментувати

Огляд популярних новин

Обговорюють і коментують
Напишить свій коментар
  • Коментарі 5
  • Правила коментування
  • Гість
  • Коментувати
27.01.2017 14:52

Вбивати людей то дуже зле і це треба памятати кожному.Звільнювати свою землю від окупанта святий обовязок кожного. Лозунг ,під окупантом повинна горіти земля актуальний і сьогодні.Коли йдеш захоплювати добро сусіда не бери з собою дітей і тоді вони залишатья живі і здорові.Не буде України не буде Польщі-Пільсуцкий.Коли ми були разом брали Москву,коли пересварилися Польща зникла майже на 300 років.Відродилася в 1918 разом з Україною знову зрадила її , проіснувала 20 років і зникла знову.Україна весь цей час існувала але як УРСР.Подобаються мені такі вислови поляків *Де стою там і моє а також усрамсе але не здамсе*.

  • Misha Savin
  • Відповісти
27.07.2016 00:53

Ответствую автору на том языке, на котором он подал материал. Провалы нашей информационной политики и мероприятий по саморепрезентации в мировом сообществе настолько очевидны, что возникает вопрос: "А осуществляется ли эта работа в каком-нибудь внятном виде"? По принципу "я пришел и вы меня любите" жить в нынешнем прагматическом мире достаточно проблематично. К тому же опять упущено время, когда минимальные действия в нужном направлении например в 2014 году дали бы верный результат. Поэтому, если возникает щемящее чувство, когда «чрезвычайно обидно, что часть польских политиков... так и не учла неоднократных обращений и предложений украинской стороны", то стоит обижаться не на зеркало, а анализировать причины и последствия собственной недостаточной настойчивости в подаче "обращений и предложений". "Наука" же занята интенсивной защитой диссертаций, а не участием в научных диалогах принципиального порядка. Так устроена система. Да и неловко как-то бывает особо уж дискутировать, если семинары и иные мероприятия спонсируются теми же самими поляками. А вот в абзаце: "К тому же, этнические чистки были лишь актом ответа на те зверства, которые творили поляки против украинского мирного населения. Уже по завершении войны состоялась пресловутая операция «Висла» и уход части наших этнических земель – Подляшья, Лемковщины, Надсяння и Холмщины в состав наших западных соседей..." автор подменил хронологию, что поменяло местами причины и следствия. Не надо также искать подноготную дескать, что это неким темным силам выгодно. Антироссийские настроения поляков, сформировавшиеся в силу многих исторических причин всем хорошо известны. Поэтому не стоит намекать на то, что позиция большинства депутатского состава Сейма Речи Посполитой Польской делает их некими едва ли не агентами влияния Кремля, которому это решение выгодно. Патриотизму нашим депутатам следовало бы у соседей основательно поучиться. Причем не питать смутные патриотические чувства. А быть деятельным в патриотических целеполаганиях и защищать собственную позицию. Только вот к сожалению, традиционным ответом на такие информационные и политико-идеологические вызовы является надуть губки, обидеться и стать в позу непонятых. Как-то по-детски наивно получается.

  • Ganus Sergey
  • Відповісти
23.07.2016 20:35

Дуже важко коментувати такі речі. Ще важче, коли у Сеймі, або Парламенті приймаються рішення людьми, котрих там не було при цих подіях. Сьогодні, коли увесь Світ на початку Світової війни, вважаю недоречним робити свару між народом України і Польщі. Як ніколи ми повинні бути єдиними. Потрібно подолати агресію з боку роssії, а потім теж разом вивчати архиви, робити висновки. Історію потрібно знати беумовно. Але яка б вона не була, не повинна повторюватись. Пройде час і події з Кримом, Сходом України теж по різному писати будуть і робити висновки.

  • Viktor Sayin
  • Відповісти
23.07.2016 21:44

Історію пишуть по-різному завше, проте переписують саме тоді, коли комусь це вигідно. Ставлю питання - кому це могло би бути вигідно? Без натяку...

  • Богдан Ковальчук Viktor Sayin
  • Відповісти
23.07.2016 22:06

І натякати не потрібно. Чомусь згадали далекі події і не згадують, що у роssії обирають президента! А не передають з рук в руки як престол, та ще у Новорічну ніч, коли вся країна п"яна.

  • Viktor Sayin Богдан Ковальчук
  • Відповісти